12.11.2021

ТОП-5 рішень ВС та ККС у складі ВС у кримінальному процесі

Наша юристка  Наргіз Гурбанова, членкиня Відділення АПУ в Харківській області проаналізувала найцікавіші рішення Верховного Суду (ВС) та Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС у складі ВС)

ВС, розглянувши справу № 162/512/16-к, надав висновок щодо визнання недопустимими доказів, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним.

Вироком суду особу визнано винним у тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем, порушив Правила дорожнього руху і не врахував дорожню обстановку, рухаючись заднім ходом, виїхав на проїзну частину дороги, де допустив зіткнення з мотоциклом. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди мотоцикліст отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Аналізуючи справу, ВС зазначив, що отримання доказів завжди зумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, що істотно порушують права та основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.

Законодавчо встановлено заборону стороні обвинувачення використовувати примус та інші дії з метою отримання показань та свідчень від особи.

ВС зауважив, що п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України передбачено, що недопустимими доказами є також докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Зміст цієї норми вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

У постанові № 523/4617/20 ВС зробив висновок щодо визначення ефективності захисту та дій адвоката в кримінальному провадженні: ефективність захисту не дорівнює досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату.

Подаючи касаційну скаргу, особа вказувала про нездійснення захисником жодних активних дій, спрямованих на його захист.

Але, як вбачається із технічного запису судового засідання, обвинувачений у присутності адвоката повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, не заперечував кваліфікації дій, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, та дав згоду на розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. З огляду на це місцевий суд, переконавшись у правильності розуміння змісту обвинувачення, у добровільності його позиції та роз’яснивши останньому, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у ході розгляду кримінального провадження судом першої інстанції засуджений жодних доводів щодо неефективного здійснення захисту захисником не висловлював, від послуг цього захисника не відмовлявся, на якість юридичних послуг не скаржився і не порушував перед судом питання про залучення іншого захисника.

ВС вважає за необхідне зауважити, що ефективність захисту не є тотожною досягненню за наслідками судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей із використанням власних процесуальних прав і кваліфікованої юридичної допомоги, що в передбачених законом випадках є обов’язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.

ККС у складі ВС по справі № 331/706/19 частково задовольнив касаційну скаргу захисника. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій порушили право на захист засудженого, що полягало в незабезпеченні йому права на перекладача.

Захисник просив скасувати вирок, оскільки було неповно досліджено обставини справи, що спричинило невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення права на захист, що виразилось у незабезпеченні засудженому права на перекладача. 

Апеляційний суд, заслухавши думку учасників, залишив поза процесуального реагування клопотання сторони захисту про залучення перекладача з української мови на азербайджанську. Звукозапис судового засідання містив висловлення судді, що в разі нерозуміння обвинуваченим обставин справи переклад буде виконаний суддею або прокурором на російську мову. 

ВС наголосив, що суд та інші органи не мають права перебирати на себе обов’язки перекладача, користуватися його правами та нести відповідальність. Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення.

Колегія суддів ККС у складі ВС по справі № 756/8425/17 погодилася з висновком апеляційного суду, що відсутність протоколу обшуку затриманої особи є підставою для визнання протоколу огляду місця події, а також доказів, що є похідними від цього протоколу, недопустимими.

Особу було зупинено 15 травня 2017 року приблизно о 16:00, а протокол про затримання було складено приблизно о 17:00 — 17:30.

У ході здійснення судового та апеляційного розгляду громадянин заперечував передачу ним працівникам поліції пакетів з психотропною речовиною, стверджуючи про неможливість цього через застосування до нього спеціальних засобів — кайданок.

Водночас згідно з даними, відображеними на носії інформації, де зафіксовано перебіг судового засідання, свідок у своїх показаннях суду також зазначав про те, що він, прибувши за викликом про затримання особи, щодо якої є підозри у зберіганні наркотичних засобів, побачив на місці події затриманого з кайданками на руках в оточенні інших працівників поліції.

Київський апеляційний суд скасував вирок і закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв’язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливості їх отримати.

ККС у складі ВС погодився з таким висновком. На підставі ст. 209 КПК особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишитися поряд з уповноваженою особою. Тобто обставини конкретної справи свідчать, що громадянин фактично був затриманий, однак всупереч вимогам ч. 5 ст. 208 КПК протоколу про його затримання не було складено і процесуальних прав не роз’яснено.

Допущене порушення є істотним і за відсутності оформленого відповідно до ч. 3 ст. 208 КПК протоколу обшуку затриманої особи. Це і стало для апеляційного суду підставою для поставлення під сумнів законності протоколу огляду місця події, на якому вирішальною мірою ґрунтується обвинувачення.

Щодо визнання протоколу впізнання особи недопустимим доказом, то ВС колегією суддів першої судової палати ККС прийшов до висновку по справі № 761/6970/14-к, що свідок не повинен до початку впізнання особи знати, на якому місці вона стоятиме під час слідчої дії. 

Місцевим судом особу 1 визнано невинуватою та виправдано через недоведеність, що кримінальне правопорушення, а саме заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, вчинене обвинуваченим.

Прокурор у касаційній скарзі посилався на те, що судами не надано належної оцінки протоколам пред’явлення особи для впізнання.

Як вбачається з дослідженого судом протоколу від 09.11.2013, потерпілий, особа 2, серед чотирьох фотознімків впізнав на фото № 3 зліва направо хлопця, як хлопця № 1, який завдав йому ножові поранення. Проте з протоколу незрозуміло, кого саме впізнав потерпілий: хлопця на фото № 1 чи № 3. Також із чотирьох фотознімків, наданих для впізнання, три відрізняються від фотознімку особи 1 за розміром зображення, фото останнього є значно більшим.

Крім того, як правильно звернув увагу місцевий суд, сам протокол слідчої дії не містить опису про зовнішній вигляд, прикмети або сукупність ознак, за якими особа 2 може впізнати особу, що завдала йому поранення, а також обставин, за яких потерпілий бачив цю особу.

З дослідженого судом протоколу пред’явлення особи для впізнання від 21.10.2013 вбачається, що перед впізнанням у свідка особи 4 було з’ясовано, чи може він впізнати особу, та поставлено йому питання про зовнішній вигляд та прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких він її бачив. Проте на запитання слідчого свідок відповів, що особа, яка стоїть першою від входу в кабінет, має куртку такого ж кольору, яку мав хлопець, який заподіяв особі 2 тілесні ушкодження. Лише після цього слідчий запропонував особі 1 зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред’являються. Він вибрав місце першим від входу в кабінет, і особа 4 впізнав як особу, схожу на нападника за одягом, зростом, тілобудовою та загальними рисами обличчя. Тобто до початку впізнання свідок вже знав, на якому місці буде стояти особа, яку він буде впізнавати. При цьому під час проведення впізнання технічна фіксація не здійснювалася, фотознімки, які відображають перебіг процедури впізнання, до протоколу не додані.

Надавши належну оцінку всім доказам сторони обвинувачення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані обвинуваченням докази не доводять, що ці ушкодження були заподіяні саме особою 1.

Читайте у нашому блозі

ТОП-5 рішень ВС та ККС у складі ВС у кримінальному процесі

Наша юристка  Наргіз Гурбанова, членкиня Відділення АПУ в Харківській області проаналізувала найцікавіші рішення Верховного Суду (ВС) та Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС у складі ВС) ВС, розглянувши справу № 162/512/16-к, надав висновок щодо визнання недопустимими доказів, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним. Вироком суду особу визнано винним у тому,...

Як за підробленим договором борг стягували

Минулого року бухгалтер повідомляє нашому герою про те, що рахунки фірми заарештовані виконавчою службою за рішенням Дзержинського суду м. Харкова. Після ознайомлення з матеріалами справи з'ясувалося, що якийсь громадянин позичив іншому громадянину суму в 500 тис. грн. За повернення цієї позики поручається спочатку одна фірма, а через деякий час – фірма нашого героя.

Межі самозахисту при нападі

Нещодавно наш керівник кримінальної практики @Артем Донець відстояв у суді необхідність замінити тримання під вартою клієнта на особисте зобов’язання: https://www.facebook.com/100007482528027/posts/3011220082470713/?d=n В контексті останніх подій надамо декілька порад щодо самозахисту. Будь-яка шкода заподіяна на захист від збройного нападу (навіть однієї особи), або нападу групи осіб (навіть неозброєних), або для відвернення протиправного вторгнення в житло (квартира, будинок)...

ТОП МІФІВ ІПОТЕЧНИХ ПОЗИЧАЛЬНИКІВ

Коли люди підписують договори кредиту іпотеки вони НЕ читають уважно умови. А починають вивчати їх тільки тоді, коли вже йде сильне прострочення боргу і тоді з цим потрібно щось робити та якось вирішувати ситуацію. І в даному випадку немає нічого гіршого, як міфи відносно іпотечних кредитів. Як правило, половину ЦИХ міфів і помилок поширюють самі позичальники на різних форумах.