У час, коли країна бореться за свою незалежність, кожен громадянин робить свій внесок у наближення перемоги. Хтось волонтерить, хтось служить на фронті, а хтось поєднує ці дві ролі. Редакція Юридичної Газети поспілкувалася з Яною Сайченко, адвокаткою, партнеркою адвокатського об’єднання «Донець і Партнери», членкинею АПУ та військовослужбовицею, яка після виконання своєї місії на фронті повертається до адвокатської практики.
Що мотивувало її піти на службу, як досвід проходження служби вплинув на професійні пріоритети, які плани на найближче майбутнє — про це та багато іншого читайте в цьому інтерв’ю.
— Що мотивувало стати військовослужбовицею, враховуючи вашу успішну кар’єру адвокатки та партнерки Адвокатського об’єднання «Донець і Партнери»? Якими були перші думки, коли прийняли рішення про службу в Збройних Силах України?
— За час проведення АТО/ООС адвокати та юристи нашого об’єднання надавали правову допомогу військовослужбовцям та членам їх сімей як на пільгових умовах, так і на умовах pro bono. У нас із партнерами та командою досить стала позиція щодо окупації територій України та відношення до ворога.
Ми багато працювали над розв’язанням проблем, з якими стикалися військовослужбовці. Насамперед це були проблеми, пов’язані з відсутністю документального оформлення добровольців, підтвердження обставин поранень, отримання статусу учасників бойових дій, ветеранів чи інвалідності. Зважаючи на черги до територіальних центрів комплектування, які були на початку повномасштабного вторгнення, стало зрозуміло, що обсяги проблем у війську з оформленням будь-яких документів чи належного документування подій будуть фатальні.
Ба більше, майже 30% колективу адвокатського об’єднання «Донець і Партнери» мобілізувалися разом зі мною. Це викликало відсутність сумнівів і почуття внутрішнього спокою. Також потрібно зазначити, що такий сценарій ми обговорювали в офісі ще взимку 2021 року, і 24 лютого 2022 року план «на випадок війни» просто почали виконувати всі.
— Чи допомагав професійний досвід під час служби? Якщо так, то як саме?
— Звичайно. Насамперед я використала свій соціальний капітал — клієнти-військовослужбовці допомогли визначитися з підрозділом. За 2,5 роки служби я декілька разів змінювала місце проходження служби. Всюди, коли командири дізнавались про наявність у штаті адвокатки, ставили відповідні задачі за освітою і професією.
— А які навички, отримані на фронті, плануєте використовувати в адвокатській діяльності?
— Напевно, найбільшим надбанням є досвід спілкування з абсолютно різними людьми, які об’єднані однією спільною метою. У війську, незалежно від попереднього життєвого досвіду, майнового стану та досягнень чи невдач, усі рівні.
Також потрібно сказати, що військо — чудовий соціальний ліфт і можливість для будь-якої людини почати життя спочатку, без вантажу багатьох проблем цивільного життя. Багато хто, отримавши шанс почати все спочатку, вдало скористався ним. Тому це навчило мене бути соціально толерантною, оскільки у війську майже відсутні упередженість, стереотипізація, глузування, ненависть.
— Ви є партнеркою в адвокатському об’єднанні. Чи вдалося приділяти час компанії під час служби?
— За період епідемії COVID-19 робота адвокатського об’єднання була частково переведена на дистанційний формат. Завдяки цьому ми опанували ефективні механізми віддаленої роботи, але брати участь у житті об’єднання було майже неможливим. Віддалено я закінчувала декілька суспільно значущих справ, не могла від них відмовитись, оскільки мною надавалась допомога на умовах pro bono, у тому числі клієнтам із соціально вразливих груп.
Фактичне управління об’єднанням здійснювали партнери, які не перебувають на службі. Оскільки не лише я, а й керуючий партнер об’єднання Артем Донець проходили службу, наша команда в багатьох питаннях стала самостійною. Це не може не радувати. В складний час, перебуваючи в Харкові фізично, наші юристи та адвокати надають правову допомогу клієнтам на високому рівні, розвивають компанію та підтримують одне одного.
— Ви відновили адвокатське свідоцтво. Які найближчі професійні плани?
— Відчуваю за собою велику відповідальність за участь у розбудові системи ефективного правового захисту прав та інтересів ветеранів, а також адаптації корпоративної культури щодо працевлаштування ветеранів та ветеранок, оскільки з війська в нашому об’єднанні я повернулась однією з перших. Дружнє ставлення до ветеранів і ветеранок, їх повернення у цивільне життя та підтримка в професійній діяльності — це нові пріоритетні напрямки для моєї роботи.
— Як служба вплинула на ваше світобачення та професійні пріоритети (якщо вплинула)?
— Професійні пріоритети та інтереси суттєво не змінились, чого не можна сказати про світогляд загалом. Я бачу проблеми в системі соціального захисту військовослужбовців та ветеранів в Україні, які в умовах війни постійно потребують до себе уваги з боку суспільства.
Я вважаю, що ефективна робота механізмів соціального захисту ветеранів неможлива без участі добровольців у здійсненні цілого ряду соціальних послуг для тих, хто їх потребує. Якщо говорити інакше, волонтерська робота, просвіта та участь у соціально важливих проєктах зараз будуть моїми основними напрямками діяльності.
— Що б ви порадили іншим жінкам, які розглядають можливість служби у Збройних Силах України?
— Однозначно скажу, що як чоловікам, так і жінкам у війську робити є що, для кожного і кожної знайдеться робота. Ніколи не бачила, щоб жінкам були не раді в підрозділі, а суспільний осуд і гейт жінок присутній виключно в інтернеті. Збір у військо чоловіків і жінок відрізняється лише з урахуванням особливостей анатомії.
Сьогодні в українській армії скасовані будь-які обмеження щодо призначення на посади або проходження жінками служби на всіх посадах (у тому числі бойових) за всіма групами військово-облікових спеціальностей. Хоча Україна активно бореться зі стигмами та стереотипами, варто підготуватися до гендерного дисбалансу в армії, оскільки жінок значно менше.
Однак жінки у війську роблять важливий внесок у перемогу України й, як на мене, кожна заслуговує на повагу.
Джерело: Юридична Газета.
