Author: admin

Волонтерська робота, просвіта та участь у соціально важливих проєктах — мій пріоритет зараз

Posted on by admin

У час, коли країна бореться за свою незалежність, кожен громадянин робить свій внесок у наближення перемоги. Хтось волонтерить, хтось служить на фронті, а хтось поєднує ці дві ролі. Редакція Юридичної Газети поспілкувалася з Яною Сайченко, адвокаткою, партнеркою адвокатського об’єднання «Донець і Партнери», членкинею АПУ та військовослужбовицею, яка після виконання своєї місії на фронті повертається до адвокатської практики.

Що мотивувало її піти на службу, як досвід проходження служби вплинув на професійні пріоритети, які плани на найближче майбутнє — про це та багато іншого читайте в цьому інтерв’ю.

— Що мотивувало стати військовослужбовицею, враховуючи вашу успішну кар’єру адвокатки та партнерки Адвокатського об’єднання «Донець і Партнери»? Якими були перші думки, коли прийняли рішення про службу в Збройних Силах України?

— За час проведення АТО/ООС адвокати та юристи нашого об’єднання надавали правову допомогу військовослужбовцям та членам їх сімей як на пільгових умовах, так і на умовах pro bono. У нас із партнерами та командою досить стала позиція щодо окупації територій України та відношення до ворога.

Ми багато працювали над розв’язанням проблем, з якими стикалися військовослужбовці. Насамперед це були проблеми, пов’язані з відсутністю документального оформлення добровольців, підтвердження обставин поранень, отримання статусу учасників бойових дій, ветеранів чи інвалідності. Зважаючи на черги до територіальних центрів комплектування, які були на початку повномасштабного вторгнення, стало зрозуміло, що обсяги проблем у війську з оформленням будь-яких документів чи належного документування подій будуть фатальні.

Ба більше, майже 30% колективу адвокатського об’єднання «Донець і Партнери» мобілізувалися разом зі мною. Це викликало відсутність сумнівів і почуття внутрішнього спокою. Також потрібно зазначити, що такий сценарій ми обговорювали в офісі ще взимку 2021 року, і 24 лютого 2022 року план «на випадок війни» просто почали виконувати всі.

— Чи допомагав професійний досвід під час служби? Якщо так, то як саме?

— Звичайно. Насамперед я використала свій соціальний капітал — клієнти-військовослужбовці допомогли визначитися з підрозділом. За 2,5 роки служби я декілька разів змінювала місце проходження служби. Всюди, коли командири дізнавались про наявність у штаті адвокатки, ставили відповідні задачі за освітою і професією.

— А які навички, отримані на фронті, плануєте використовувати в адвокатській діяльності?

— Напевно, найбільшим надбанням є досвід спілкування з абсолютно різними людьми, які об’єднані однією спільною метою. У війську, незалежно від попереднього життєвого досвіду, майнового стану та досягнень чи невдач, усі рівні.

Також потрібно сказати, що військо — чудовий соціальний ліфт і можливість для будь-якої людини почати життя спочатку, без вантажу багатьох проблем цивільного життя. Багато хто, отримавши шанс почати все спочатку, вдало скористався ним. Тому це навчило мене бути соціально толерантною, оскільки у війську майже відсутні упередженість, стереотипізація, глузування, ненависть.

— Ви є партнеркою в адвокатському об’єднанні. Чи вдалося приділяти час компанії під час служби?

— За період епідемії COVID-19 робота адвокатського об’єднання була частково переведена на дистанційний формат. Завдяки цьому ми опанували ефективні механізми віддаленої роботи, але брати участь у житті об’єднання було майже неможливим. Віддалено я закінчувала декілька суспільно значущих справ, не могла від них відмовитись, оскільки мною надавалась допомога на умовах pro bono, у тому числі клієнтам із соціально вразливих груп.

Фактичне управління об’єднанням здійснювали партнери, які не перебувають на службі. Оскільки не лише я, а й керуючий партнер об’єднання Артем Донець проходили службу, наша команда в багатьох питаннях стала самостійною. Це не може не радувати. В складний час, перебуваючи в Харкові фізично, наші юристи та адвокати надають правову допомогу клієнтам на високому рівні, розвивають компанію та підтримують одне одного.

— Ви відновили адвокатське свідоцтво. Які найближчі професійні плани?

— Відчуваю за собою велику відповідальність за участь у розбудові системи ефективного правового захисту прав та інтересів ветеранів, а також адаптації корпоративної культури щодо працевлаштування ветеранів та ветеранок, оскільки з війська в нашому об’єднанні я повернулась однією з перших. Дружнє ставлення до ветеранів і ветеранок, їх повернення у цивільне життя та підтримка в професійній діяльності — це нові пріоритетні напрямки для моєї роботи.

— Як служба вплинула на ваше світобачення та професійні пріоритети (якщо вплинула)?

— Професійні пріоритети та інтереси суттєво не змінились, чого не можна сказати про світогляд загалом. Я бачу проблеми в системі соціального захисту військовослужбовців та ветеранів в Україні, які в умовах війни постійно потребують до себе уваги з боку суспільства.

Я вважаю, що ефективна робота механізмів соціального захисту ветеранів неможлива без участі добровольців у здійсненні цілого ряду соціальних послуг для тих, хто їх потребує. Якщо говорити інакше, волонтерська робота, просвіта та участь у соціально важливих проєктах зараз будуть моїми основними напрямками діяльності.

— Що б ви порадили іншим жінкам, які розглядають можливість служби у Збройних Силах України?

— Однозначно скажу, що як чоловікам, так і жінкам у війську робити є що, для кожного і кожної знайдеться робота. Ніколи не бачила, щоб жінкам були не раді в підрозділі, а суспільний осуд і гейт жінок присутній виключно в інтернеті. Збір у військо чоловіків і жінок відрізняється лише з урахуванням особливостей анатомії.

Сьогодні в українській армії скасовані будь-які обмеження щодо призначення на посади або проходження жінками служби на всіх посадах (у тому числі бойових) за всіма групами військово-облікових спеціальностей. Хоча Україна активно бореться зі стигмами та стереотипами, варто підготуватися до гендерного дисбалансу в армії, оскільки жінок значно менше.

Однак жінки у війську роблять важливий внесок у перемогу України й, як на мене, кожна заслуговує на повагу.

Джерело: Юридична Газета.

Бронювання військовозобовʼязаних за допомогою Порталу «Дія»

Posted on by admin

05 червня 2024 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 650 від 05.06.2024, якою було затверджено Порядок бронювання військовозобов’язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

В свою чергу, даний Порядок значно спрощує процедуру бронювання підприємствами військовозобов’язаних працівників, про що детальніше розповідає у матеріалі Павло Молчанов, молодший юрист практики військового права АдО «Донець і Партнери».

1. Хто має право подавати списки військовозобов’язаних, які пропонуються до бронювання.

    Подавати списки військовозобов’язаних, які пропонуються до бронювання, має право керівник або уповноважена особа державного органу, підприємства, установи, що включені до Єдиного переліку органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій для бронювання військовозобов’язаних (далі — «Єдиний перелік»).

    2. Обов’язкові передумови, які треба виконувати перед поданням списків на бронювання.

      Обов’язковими передумовами для реалізації права на електронне бронювання є:

      • наявність у підприємства статусу “критично важливого”. Набуття такого статусу супроводжується рішенням Мінекономіки або іншого державного органу, яким  підприємство визначається критично важливим для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

      У подальшому, інформація про визнання підприємства критично важливим вноситься до Єдиного переліку.

      !!! Важливо, що процедуру визнання підприємства критично важливим на даний момент неможливо реалізувати за допомогою Порталу «Дія».

      • перевірити, чи внесено до Реєстру військовозобов’язаних відомості про військовозобов’язаної особи, яку планують забронювати, у тому числі – відомості про перебування військовозобов’язаного у трудових відносинах з підприємством.

      3. Порядок електронного бронювання за допомогою Порталу «Дія».

        Після того, як підприємство буде визнано критично важливим та буде внесено до Єдиного переліку, необхідно перейти до порядку формування списків військовозобов’язаних.

        У списку зазначаються такі відомості щодо:

        підприємства:

        • повне найменування та місцезнаходження;
        • код згідно з ЄДРПОУ.

        військовозобов’язаного:

        • прізвище, власне ім’я, по батькові;
        • дата народження;
        • реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта громадянина України.

          Далі, з метою подання списків військовозобов’язаних, які пропонуються до бронювання, керівник або уповноважена особа має пройти ідентифікацію та автентифікацію на Порталі «Дія» за допомогою системи ID.GOV.UA, застосунку Дія або особистого ключа.

          Формування списку засобами Порталу «Дія» завершується накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису керівника державного органу, підприємства, установи або уповноваженої ним особи.

          !!! Важливо, що заповнити та оформити список може не лише керівник, а й інша уповноважена особа, проте підпис має проставити саме керівник.

          4. Перевірка даних осіб, включених до списків військовозобов’язаних, які пропонуються до бронювання

          Після того, як список буде оформлено та підписано, зазначена у ньому інформація щодо військовозобов’язаних перевіряється на відповідність даним з Реєстру військовозобов’язаних.

          Основними даними, що підлягають перевірці, є:

          • наявність в Реєстрі військовозобов’язаних відомостей про військовозобов’язаного;
          • наявність в Реєстрі військовозобов’язаних відомостей про перебування військовозобов’язаного у трудових відносинах з державним органом, підприємством, установою.

          Відповідно, підставами для відмови у бронюванні військовозобов’язаних осіб є:

          • відсутність в Реєстрі військовозобов’язаних відомостей про військовозобов’язаного;
          • відсутність в Реєстрі військовозобов’язаних відомостей про перебування військовозобов’язаного у трудових відносинах з державним органом, підприємством, установою.

          5. Результат розгляду списків військовозобов’язаних, які пропонуються до бронювання

          У випадку затвердження поданих списків на бронювання, інформація про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) буде відображатися у військово-обліковому документі в електронній формі.

          Крім того, за заявою працівника в електронній формі, поданою засобами Порталу «Дія», може формуватися витяг про бронювання військовозобов’язаного, який є документом, що підтверджує надання військовозобов’язаному відстрочки.

          6. Переваги подання списків на бронювання за допомогою Порталу «Дія».

          На нашу думку, основними перевагами є:

          • перш за все, подання списків в електронній формі не відміняє можливість подання у паперовій формі, а є зручною альтернативою»;
          • подання списків за допомогою Порталу «Дія» автоматизує процес та пришвидшує процедуру розгляду і затвердження списків на бронювання;
          • перелік відомостей, які треба вносити до списку, скорочено. Зокрема, не треба вказувати звання та військово-облікові спеціальності військовозобов’язаних осіб. Дане спрощення реалізовано завдяки використанню даних, що містяться у Реєстрі «Оберіг».

          У підсумку підкреслимо, що бронювання за допомогою Порталу «Дія» є альтернативою, у зв’язку з чим кожен обирає зручний для себе спосіб з урахуванням недоліків та переваг кожного з них.

          Як зміни до КУпАП призвели до декриміналізації діяння, передбаченого КК України?

          Posted on by admin

          18.07.2024 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна».

          Законом частково вирішується проблема що стосується залишення поза увагою особливостей об’єкта крадіжки («розмір» чужого майна або розмір шкоди) в умовах воєнного стану.

           Так, до статті 51 КУпАП, яка передбачає відповідальність за дрібне викрадення чужого майна, внесено зміни, основна ідея яких полягає у реформуванні поняття дрібної крадіжки.

          Встановлено, що викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

          В свою чергу, дрібне викрадення чужого майна вважається вчиненим у значному розмірі, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

          Що таке НМДГ і як його розрахувати?

          Неоподаткований мінімум доходів громадян (НМДГ) – це поняття, що часто зустрічається у законах та інших нормативно-правових актах і розкривається у Податковому кодексі України. В рамках норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги для відповідного року. Станом на сьогодні вона становить 1514 гривень.

          Отже, викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість викраденого майна не перевищує 3028 гривень (до 757 грн – ч. 1 ст. 51 КУпАП, від 758 до 3028 – ч. 2 ст. 51 КУпАП). Водночас крадіжка на суму понад 3028 гривень може призвести до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 185 Кримінального кодексу України.

          Чому це важливо?

          Станом на сьогодні діє норма, відповідно до якої викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість викраденого не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто — 302 гривні 80 копійок. Таким чином, якщо вартість такого майна перевищує зазначену суму, то настає кримінальна відповідальність.

          Крім того, під час воєнного стану правоохоронні органи автоматично кваліфікують такі крадіжки за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу, що передбачає відповідальність від 5 до 8 років позбавлення волі.

          За таких обставин складається ситуація, коли крадіжка ковбаси з продуктового супермаркету в Києві та у прифронтовій Костянтинівці матиме наслідком позбавлення волі на термін від 5 років. Відверто кажучи, за понад два роки повномасштабного вторгнення правозастосування ст. 185 КК України у частині тлумачення такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення в умовах воєнного стану, так і не отримало справедливого та індивідуалізованого підходу. У зв’язку із цим, сьогодні кожна крадіжка на суму понад 302 грн 80 коп. загрожує позбавленням волі на значний термін.

          Прийнятий 18 липня ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна» значно підвищує планку дрібної крадіжки, оскільки для настання кримінальної відповідальності сума викраденого має перевищувати 3028 гривень.

          Висновки

          Безумовно, вказаним Законом не вирішено проблему автоматичної кваліфікації крадіжки за ч. 4 ст. 185 КК України, однак ці зміни дозволять суттєво розвантажити правоохоронні органи та суди.

          Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, тож прогнозуємо закриття значної кількості кримінальних проваджень за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

          Згідно зі ст. 94 Конституції України, Президент України підписує закон протягом п’ятнадцяти днів після його отримання, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його. Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом. Отже, очікуємо на підписання Закону та його оприлюднення.

          Автор: Єгор Лисенко, молодший юрист кримінальної практики АдО «Донець і Партнери».

          Електрошокери в арсеналі поліції. Що може змінитися у 2024 році?

          Posted on by admin

          Інтернетом пролунала новина про схвалення Міністерством внутрішніх справ України проєкту Закону України «Про внесення змін до статті 45 Закону України “Про Національну поліцію України” щодо вдосконалення правових підстав і особливостей застосування спеціальних засобів».

          За словами заступника міністра внутрішніх справ Богдана Драп’ятого, проєктом пропонується доповнити ст. 45 чинного Закону України «Про Національну поліцію» трьома додатковими підставами для застосування електрошокерів.

          Якщо станом на зараз поліцейські мають право застосовувати електрошокери лише для відбиття нападу особи/тварини на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, то у разі схвалення запропонованої вище ініціативи електрошокер можна буде застосувати також під час затримання особи:

          • яка підозрюється в учиненні кримінального правопорушення та чинить опір або намагається втекти;
          • яка чинить фізичну протидію поліцейському;
          • яка намагається втекти з-під варти.

          Водночас нагадаємо, що схожий законопроєкт вже був предметом розгляду у Верховній Раді України у 2020 році за ініціативою уряду. В чому різниця та які причини відхилення попереднього проєкту закону?

          Проєктом Закону №4375 від 13.11.2020 також пропонувалося доповнити ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» додатковими підставами для застосування електрошокера, а саме у випадках:

          • затримання особи, яка вчинила адміністративне або кримінальне правопорушення і чинить водночас фізичну протидію поліцейському;
          • затримання особи, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин і намагається втекти;
          • затримання особи, яка чинить збройний опір або намагається втекти з-під варти;
          • затримання озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю чи здоров’ю людей, зокрема поліцейського.

          Обґрунтування необхідності ухвалення відповідних змін зводилось до того, що застосування електрошокерів, на відміну від інших спеціальних засобів, дозволить ефективно припиняти порушення, завдаючи меншої шкоди порушникам. Акцентувалася увага також і на тому, що поліцейські мають досить обмежені повноваження для затримання правопорушників (буцімто гумових та пластикових кийків недостатньо).

          Причинами відхилення вказаного проєкту були невідповідність чинним КУпАП та КПК України, а також порушення юридичної техніки.

          Комплексний аналіз змін, які пропонуються зараз (за словами заступника міністра), а також положень проєкту закону №4375 від 13.11.2020 свідчить про те, що зауваження до законодавчої ініціативи, опубліковані ще у 2021 році, не дотримано в повному обсязі.

          Так, усі підстави для застосування електрошокера зводяться до одного виду процесуальних дій – затримання особи. Водночас затримання особи є процесуальною дією, яку може бути застосовано в порядку ст. 262 КУпАП, ст. 208 КПК України або за ухвалою слідчого судді.

          Щодо першого пункту пропозиції уряду (затримання особи, яка підозрюється в учиненні кримінального правопорушення та чинить опір або намагається втекти). Чинний КПК України дозволяє застосувати затримання у виключних випадках лише до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі.

          Тому формулювання ініціативи уряду є або неточним, або таким, що не відповідає КПК України та необґрунтовано розширює повноваження поліцейських, оскільки кримінальним правопорушенням є і проступок, і злочин, за який передбачено покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Логічно, що в разі підозри у вчиненні таких кримінальних правопорушень застосування затримання з електрошокером буде незаконним, про що однозначно неможливо зробити висновок, ознайомившись із пунктом 1 пропозиції.

          Щодо другого пункту пропозиції уряду (затримання особи, яка чинить фізичну протидію поліцейському). Відзначимо, що така пропозиція виглядає недосконалою, що призведе до широкого тлумачення суб’єктами правозастосування, а отже до свавілля.

          Наприклад, пункт 1 пропозиції уряду вже і так передбачає можливість застосування електрошокера в разі затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення і чинить опір(тобто у порядку КПК України). Тобто в такому випадку залишається тільки здогадуватись, чи мав на увазі уряд вчинення опору поліцейському під час затримання в межах КУпАП, чи під час будь-якого законного затримання особи.

          Враховуючи це, вважаємо, що згідно з канонами юридичної техніки логічно було б формулювати підстави для застосування електрошокера до особи під час затримання шляхом використання відсилочних норм на відповідні положення КУпАП та/або КПК України.

          Щодо третього пункту пропозиції уряду (затримання особи, яка намагається втекти з-під варти). В контексті цієї пропозиції здається, що суб’єкт законодавчої ініціативи залишив поза увагою статті 15, 393 КК України. Чинний КК України й так встановлює відповідальність за втечу з-під варти, тому затримання особи поліцейським у зв’язку із вчиненням цього правопорушення повертає суб’єкта правозастосування до пункту першого пропозиції уряду. Отже, пункт 1 пропозиції фактично поглинає пункт 3.

          Розуміючи, що проєкт закону перебуває лише на стадії подання до ВРУ, сподіваємось, що під час його розгляду будуть усунуті всі недоліки та невідповідності іншим нормативно-правовим актам. Національна поліція України є органом державної влади, тому законодавство, яке застосовується в його діяльності, повинне чітко відповідати принципу юридичної визначеності, з метою уникнення надалі конфліктів правозастосування.

          Автор: Микола Уманець, юрист кримінальної практики АдО «Донець і Партнери», член Асоціації правників України.

          Джерело: Юридична Газета

          Інформаційна війна та кримінальне правосуддя. Правові наслідки поширення фейкових новин та маніпулятивної інформації

          Posted on by admin

          Дезінформація, фейкові новини та маніпуляції інформацією — це серйозна проблема для сучасного суспільства. Класичний приклад — передвиборчі змагання, в яких кожен із учасників прагне якомога сильніше вдарити по авторитету свого опонента.

          Разом із тим, в умовах повномасштабного вторгнення рф до України значення фейкової інформації, як і цілі її використання, змінились. Сьогодні фейк — це засіб ведення інформаційної війни, який ворог вправно застосовує проти українського суспільства.

          Перші ознаки активного випробування такого виду «зброї» пов’язують із початком пандемії Covid-19. Тоді численні «експерти» висловлювалися щодо походження коронавірусної хвороби, ефективності лікарських засобів та, часом, саботували вакцинацію.

          Приблизно в цей же час в українському суспільстві постало питання наявності засобів протидії фейковим новинам, можливостей протидії дезінформації, правових наслідків поширення маніпулятивної інформації, зокрема, і кримінальної відповідальності.

          Станом на сьогодні проведено чимало круглих столів, конференцій та вебінарів, учасники яких розкривають проблематику небезпечності фейків. Проте, поряд із цим, функцію запобігання поширенню фейкових новин так і не реалізовано. Актуальним Кримінальним кодексом прямо не встановлено відповідальність за поширення фейків. Водночас вітчизняний кримінальний кодекс передбачає відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності. Статтею 259 КК України встановлено, що завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, карається позбавленням волі на строк від двох до шести років.

          Можна зробити припущення про те, що поширення фейкових новин та маніпулятивної інформації охоплюється складом злочину, передбаченого статтею 259 КК України, однак для висловлення однозначної позиції необхідно детально зупинитися на елементах вказаного кримінального правопорушення. Об’єктом цього злочину є нормальний ритм життя населення та функціонування підприємств, установ, організацій, населених пунктів.

          Об’єктивна сторона злочину полягає у неправдивому повідомленні про підготовку (1) вибуху, (2) підпалу або (3) інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками. Повідомленням визнається доведення вказаної інформації у будь-якій формі (усно, письмово, з використанням технічних засобів) до відома будь-якої особи, органів влади тощо.

          Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом, оскільки особа завідомо знає про те, що відомості, які нею повідомляються, є неправдивими.

          Суб’єкт злочину загальний — будь-яка особа, яка досягла на момент вчинення злочину 16-ти років.

          Враховуючи викладене, варто вирізнити три форми об’єктивної сторони, а саме:

          • неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками;
          • неправдиве повідомлення про підготовку підпалу, який загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками;
          • неправдиве повідомлення про підготовку інших дій, які загрожують  загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.

          Особливо цікавим є формулювання «інші дії». Проаналізувавши вироки в ЄДРСР, відзначимо, що неправдиве повідомлення про підготовку вибуху чи підпалу зустрічається часто, водночас «інші дії» практично відсутнє у судових рішеннях.

          Отже, основне питання, чи охоплюється поширення фейкових новин поняттям «завідомо неправдивих повідомлень про інші дії», і, відповідно, чи є розповсюдження такої інформації підставою для притягнення до кримінальної відповідальності?

          Відзначимо, що формулювання «інші дії» використано і при конструюванні об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 258 КК України. Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створюють небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків.

          В рамках ст. 258 КК України до «інших дій» науковці відносять застосування радіоактивних, отруйних та інфекційних речовин, біотероризм, затоплення, обвали, каменепади, газові атаки, зруйнування будівель, споруд, доріг, засобів зв’язку, пошкодження об’єктів довкілля, нафтових родовищ, систем життєзабезпечення тощо.

          Вважаємо, що таке тлумачення має застосовуватися і при кваліфікації злочину, передбаченого ст. 259 КК України. Таким чином, можна зробити висновок, що поширення фейкових новин та маніпулятивної інформації може охоплюватися складом злочину, передбаченого ст. 259 КК України.

          В якості прикладу пропонуємо пригадати фейки про так звані «хіміотраси». Це конспірологічна теорія, що стверджує, ніби з пасажирських літаків таємно розпорошують певні хімічні речовини для «глобального зниження чисельності населення планети». У цю теорію також включали коронавірус, пневмонію та інші хвороби, які нібито викликані цими речовинами.

          Навесні Україну захлеснула гігантська пилова буря з піщаних просторів Сахари. Центри моніторингу якості атмосферного повітря повідомляли про те, що норму якості повітря не порушено, водночас теорії змови, пов’язані із «пилом із Сахари» набули більш широкого розголосу серед українських користувачів соціальних мереж.

          Окремі автори поширювали інформацію про те, що проти українців застосували біологічну зброю, чим сіяли паніку серед населення та зневіру у державних інституціях.

          Фактично, такі користувачі, шляхом розповсюдження інформації у соціальних мережах повідомили про підготовку застосування отруйних та інфекційних речовин, поширення, яких містить у собі загрозу для невизначеної кількості людей, що дає змогу зробити висновок про наявність у цьому діянні ознак об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 259 КК України.

          Суб’єктивна сторона цього злочину є більш складним елементом, оскільки характеризується прямим умислом. Слідчим правоохоронного органу необхідно знайти докази того, що автори поширеної інформації достовірно знали, що поширена ними інформація є недостовірною, — тобто насправді не вірили в те, що пил із Сахари є біологічною зброєю.

          Раніше українські посадовці повідомляли, що в Україні діють підконтрольні рф ботоферми. Не виключено, що за допомогою таких самих засобів поширювались і  фейкові новини про пил з Сахари, а тому встановлення прямого умислу є цілком можливим і потребує виключно здорової ініціативи з боку органів правопорядку.

          Відповідальність за розповсюдження фейкових новин передбачено і Кодексом України про адміністративні правопорушення. Статтею 173-1 КУпАП встановлено, що поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку. Разом із тим, аналіз судових рішень з ЄДРСР за ст. 173-1 КУпАП свідчить про те, що більшість таких справ закриваються у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

          Таким чином, правовим наслідком поширення фейкових новин та маніпулятивної інформації може бути кримінальна відповідальність, передбачена ст. 259 КК України. Водночас, станом на сьогодні така практика відсутня.

          Можна зробити висновок, що сьогодні боротьба з дезінформацією обмежується проведенням круглих столів, конференцій, вебінарів і підготовкою аналітичних звітів державними та громадськими структурами, водночас, робота із запобігання поширенню фейкових новин не здійснюється.

          Наостанок варто відзначити, що впродовж декількох років робоча група з питань розвитку кримінального права займається підготовкою тексту проєкту нового Кримінального кодексу України.

          Статтею 7.3.15. вказаного Проєкту пропонується встановити відповідальність за поширення завідомо неправдивої суспільно необхідної інформації, особою, відповідальною за випуск новини в медіа

          Зазначені формулювання містяться у редакції станом на 02.07.2024, яка викладена у загальному доступі. Вказана редакція від 02.07.2024 є найбільш актуальною, однак вже зараз потребує оновлень.

          Сьогодні більшість фейків та маніпулятивної інформації розповсюджується у соціальних мережах у форматі коротких відеозаписів. Автори найчастіше обирають ТікТок, Instagram Reels та YouTube Shorts, Telegram для поширення дезінформації. Такі відеозаписи, очевидно, не є новинами, а радше публікаціями окремих користувачів у соціальних мережах. Водночас, шкода від таких публікацій, враховуючи особливості алгоритмів розповсюдження дописів у вказаних застосунках, може бути більшою за випуск новини у класичному медіа.

          Отже, в умовах повномасштабного вторгнення рф в Україну фейкові новини та маніпулятивна інформація є одним із засобів ведення війни. Таким чином, суспільна небезпека від цього кримінального правопорушення є очевидною, відтак, питання криміналізації вказаного діяння набуває неабиякої актуальності. Вважаємо, що вказане питання має бути вирішено внесенням змін до актуального Кримінального кодексу, або ж передбачено у проєкті нового Кримінального кодексу України.

          Автор: Єгор Лисенко, молодший юрист кримінальної практики АдО «Донець і Партнери».

          Інформація з Getcontact: способи збирання даних, що мають доказове значення

          Posted on by admin

          Стрімкий розвиток інформаційних технологій якісно впливає на всі без винятку життєві сфери. У публічних кримінально-процесуальних відносинах, зокрема, дедалі частіше використовується інформація з відкритих джерел у мережі Інтернет із метою підтвердження обставин, які підлягають доказуванню.

          Процес збирання загальнодоступної інформації отримав назву «OSINT-розслідування». У ході таких розслідувань використовується велика кількість інструментів, таких як соціальні мережі (Facebook, Instagram, LinkedIn тощо), вебсайти (у т. ч. електронні бази даних, блоги, форуми тощо), різні застосунки (AI-застосунки, інструменти для визначення геолокації, архівування вебсторінок, ідентифікації зображень, аудіо- і відеоінформації, осіб, електронних адрес, номерів телефонного зв’язку) тощо.

          У цій публікації Микола Уманець, юрист кримінальної практики АдО «Донець і Партнери», розповідає про можливості використання інформації, яка є загальнодоступною та міститься в застосунку, основною метою якого є ідентифікація номерів абонентів телефонного зв’язку, — Getcontact.

          Спочатку визначимо обсяг інформації, яка міститься в застосунку та може бути потенційно корисною.

          Блок № 1. Інформація про так звані теги користувачів застосунку

          Кожний користувач, який надав Getcontact доступ до своєї телефонної книги, одночасно поширює наявні в нього контактні дані про інших абонентів зі свого телефону.

          Аналітика масиву тегів різних користувачів застосунку дозволяє стверджувати, що з їх допомогою можна дізнатися ім’я, рід діяльності, місце навчання, проживання, роботи користувача, його хобі, інформацію про друзів, близьких осіб, клієнтів, контрагентів тощо.

          Водночас застосунок не дає можливості зібрати інформацію про автора тегів, що підтверджують Політика конфіденційності, а також відповіді на запит.

          Блок № 2. Інформація про історію запитів для ідентифікації користувача іншими користувачами

          Політикою конфіденційності Getcontact передбачено, що користувачі застосунку мають право бачити історію запитів на їх ідентифікацію іншими користувачами за умови, що відповідний процес здійснюється не в приватному режимі.

          Блок № 3. Інформація, яку залишають користувачі застосунку в профілі інших користувачів

          Це може бути інформація у вигляді коментарів або тегів до профілю. Ще раз: інформація про автора коментаря може бути публічною, але інформація про автора т. зв. тегу недоступна, тобто її неможливо отримати.

          Блок № 4. Інформація, яка створюється за допомогою алгоритмів Getcontact, — рейтинг довіри

          За допомогою рейтингу довіри можна зробити висновок про активність користувача як у застосунку, так і за його межами. Наприклад, у користувача, який регулярно розсилає однотипні повідомлення з підозрілими посиланнями, у т. ч. шахрайством, буде мінімальний рейтинг, про що застосунок попередить інших користувачів.

          Блок № 5. Інформація, яку застосунок збирає за наявності згоди користувача

          Цей блок охоплює дані про ім’я користувача, адресу електронної пошти, фото профілю, дані про використання послуг Getcontact, IP-адресу, IMEI та технічні характеристики пристрою.

          Розділивши за блоками інформацію, яку можна потенційно зібрати із застосуванням Getcontact, схарактеризуємо способи її отримання та процесуального оформлення.

          Як відомо, чинний КПК України наділяє сторони кримінального провадження, потерпілого й представника юридичної особи правом збирати докази шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

          З метою забезпечення наявності в доказів такої властивості, як допустимість, учасники кримінального провадження повинні дотримуватися процесуального порядку отримання й оформлення доказів.

          Так, необхідну інформацію з Getcontact можна отримати кількома способами.

          1. Збирання інформації в ході процесуальної дії — огляд вебсайту

          Процесуальний закон надає учасникам кримінального провадження (в основному мова йде про сторону захисту, потерпілого та його представника, представника юридичної особи) право збирати докази шляхом здійснення дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

          Адвокат має право збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази (п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а главою 5 КПК України передбачена така форма фіксування кримінального провадження, як протокол.

          Своєю чергою Getcontact надає можливість використовувати свій функціонал із застосуванням вебверсії (Getcontact Web).

          Це означає, що збирання інформації із застосунку Getcontact може здійснюватися за допомогою її відтворення у вебверсії та подальшої фіксації в протоколі огляду вебсайту.

          Названий спосіб фіксації найбільш популярний, однак вимагає дотримання чіткої процесуальної форми протоколу огляду.

          P.S.: Відтворення в протоколі огляду вебсайту змісту зафіксованої інформації може відбуватися як у таблиці зі скриншотами сторінок вебсайту (які зроблені за допомогою стандартної програми Windows Screenshots або додатку Google Chrome під назвою «GoFullPage — Full Page Screen Capture»), так і методом архівування сторінок за допомогою сервісу Archive.today (https://archive.is/). Останній дозволяє відобразити зміст сторінок у максимально автентичному вигляді.

          2. Збирання інформації в ході процесуальної дії — огляд телефону

          Не менш популярним способом є огляд телефону користувача застосунку. Часто в матеріалах кримінального провадження можна побачити такий процесуальний документ, як протокол огляду речових доказів. Він є результатом проведення такої процесуальної дії, як огляд, і відрізняється від способу № 1 своїм предметом: оглядається не вебсайт, а телефон, на якому є застосунок Getcontact.

          Очевидно, що аналогічні дії з телефоном клієнта може зробити і його адвокат.

          Додатком до протоколу в цьому випадку може бути таблиця з фотографіями екрана телефону або носій із відеозаписом, за допомогою яких підтверджується наявність зафіксованої в протоколі інформації.

          3. Отримання необхідної інформації у відповідь на запит

          Ідеться про адвокатський запит або запит у порядку статті 93 КПК України.

          Так, публічну, а також персональну інформацію, яка стосується клієнта, можна отримати у відповіді на адвокатський запит.

          Приклад

          Водночас інформацію про персональні дані інших користувачів можливо отримати лише на запит органів правопорядку (у деяких випадках) або в разі надання рішення суду про тимчасовий доступ до речей і документів.

          Позиція Getcontact із цього приводу проста:

          Таким чином, більшість інформації із застосунку Getcontact загальнодоступна, що полегшує процес її отримання й процесуального оформлення з метою використання в межах кримінального провадження.

          Очевидно, що оперування лише інформацією з указаного загальнодоступного джерела не забезпечує підтвердження більшості обставин, які підлягають доказуванню. Водночас це можливо в сукупності з іншими доказами.

          Джерело: JustTalk

          Податкова реформа у воєнний час

          Posted on by admin

          Прийняття закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» є дуже необхідним засобом сьогодні задля підтримання економіки в цей тяжкий час для країни. А редакція ЗУ є сміливою та новаторською. Ми проаналізували  норми закону і виявили декілька моментів, які треба врахувати всім, кого він торкається, або хто вирішить застосувати норми закону щодо себе.

          Важливо звернути увагу на наступні моменти – всі зміни щодо нарахування та сплати єдиного податку, статусу та інших властивостей суб’єктів господарювання, що обрали спрощену систему оподаткування стосуються виключно часу воєнного стану. Мова йде перш за все про третю групу платників єдиного податку. Пунктом 9.9. закону передбачено «Після припинення або скасування воєнного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного стану на території України втрачають право використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом.» 

          І  тут є певний ризик щодо платників податку на загальній системі оподаткування, які обрали варіант третьої групи спрощеної системи оподаткування. Сьогодні обсяг доходу таких платників на час воєнного стану передбачено ліміт в 10 млрд та ставка податку 2% від обсягу доходу. При цьому, закон не уточнює як буде розраховуватися та оподатковуватися обсяги доходу такого платника податку при поверненні до старої системи оподаткування або чи залишаться преференції, введені законом для платників, які й були на спрощеній системі оподаткування третьої групи (а саме ліміт доходу та ставка). 

          Іншим важливим моментом, про який переможно не написали в інфо новинах щодо прийняття нового закону – є делегування повноважень Кабміну у сфері визначення особливості нарахування та сплати єдиного податку. Це визначено в п. 9.10 закону. Роз’яснень немає, але до цього часу такі регулювання були тільки на рівні закону – Податковий кодекс. Це робило прийняття будь-яких змін більш зваженими, оскільки сама процедура зміни закону є більш складною, тобто і самі зміни проходять більше етапів їх аналізу та роботи з ними (простими словами – зміни приймаються саме найнеобхідніші).

          Звертаємо увагу, що при фактичному мораторії на податкові перевірки мораторій не торкнувся перевірок фактичних, що також з юридичної точки зору є певним нонсенсом через саму процедуру таких перевірок.

          Розуміючи, що бюджету вкрай будуть потрібні кошти після перемоги така правова невизначеність може бути предметом маніпуляції не в сторону платників податків. І оскільки наразі страждає і судова система країни, то при варіантах, які потенційно можуть погіршити стан платників податків – знати та розуміти наявність таких моментів, їх враховувати при прийнятті певних рішень в господарській діяльності.

          Як оплачувати оренду житла в умовах воєнного стану

          Posted on by admin

          У зв’язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні зруйновано інфраструктуру, закриваються підприємства, люди втрачають робочі місця, відбувається переселення і т.п. Зараз на порядку денному громадян України стоїть дуже багато питань, серед яких для осіб, що винаймають житло дуже актуальними є такі:

          • Як здійснювати оплату за оренду житла в умовах воєнного стану?
          • Чи є військова агресія РФ підставою для несплати за оренду?
          • Які наслідки несплати за оренду в умовах воєнного стану?

          Детальніше про це з правової точки зору розповідаємо нижче.

          Інститут найму (оренди) житла врегульований статтями 810-826 Цивільного кодексу України.

          За договором оренди (далі – Договір) власник (наймодавець) передає або зобов’язується передати наймачеві житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

          Одним із найбільш важливих обов’язків наймача за Договором є своєчасне внесення плати за найм житла.

          Разом з тим, умови воєнного стану ставлять людей у скрутну ситуацію, коли наймач фактично неспроможний виконати свої обов’язки за Договором.

          Для таких випадків законодавством встановлено поняття обставин непереборної сили або, як зараз модно казати, форс-мажорні обставини.

          Що ж таке форс-мажор?

          Кажучи людською мовою, форс-мажор – це обставини, що унеможливлюють виконання зобов’язань. Важливо звернути увагу, що це не просто обставини, які унеможливлюють виконання зобов’язання, а при цьому вони не залежать від волі сторін, які не можуть на них впливати чи керувати ними.

          Цивільним кодексом України поняття форс-мажор не врегульоване, перелік таких обставин не зазначений.

          Разом з тим, перелік форс-мажорних обставин передбачений ч. 2 ст. 141 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, відповідно до якої, форс-мажорними обставинами є: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

          Тобто визначилися: військова агресія Російської Федерації є форс-мажорною обставиною.

          Що є наслідком форс-мажорних обставин?

          Найважливіше, що необхідно розуміти – за загальним правилом форс-мажорні обставини не звільняють сторін від виконання своїх зобов’язань за договором.

          Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

          Згідно із ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

          1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

          2) зміна умов зобов’язання;

          3) сплата неустойки;

          4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Для повного розуміння уточнюємо, що неустойка – це штраф або пеня.

          Тобто, за несплату або несвоєчасну сплату за оренду житла особа звільняється саме від відповідальності (відшкодування збитків, неустойки тощо) через форс-мажорні обставини.

          Якщо за оренду житла не сплачено, сплачено несвоєчасно або сплачено частково – питання про неустойку й інші види відповідальності мова йти не може, однак наймодавець може вимагати все ж таки внести плату за оренду і це буде правомірно.

          Про “свободу договору”.

          Як було зазначено, “за загальним” правилом форс-мажорні обставини не звільняють сторін від виконання своїх зобов’язань за договором.

          То можливо є індивідуальні випадки? – Так.

          Договір – це всього лише формальне закріплення відносин між особами.

          Однією із фундаментальних засад цивільних відносин є принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Коли мова йде про договір оренди житла, то є розуміння, що більшість таких договорів укладені в усній формі. До речі, це є також проявом вищезазначеного принципу, оскільки формою договору найму житла є письмова, про що можна говорити в окремій статті.

          Так от, зараз громадяни України консолідувалися навколо вирішення однієї проблеми, ім’я якої знають всі без виключення. Проблематика має загальний характер і всі ми, в першу чергу, люди, а вже потім сторони по договору.

          Користуючись принципом свободи договору, вимогами розумності та справедливості, необхідно спробувати домовитися із наймодавцем про тимчасове скасування оплати, часткової оплати, або оплати іншим способом.

          В разі укладення договору в усній формі, питань немає взагалі, головне – домовитись.

          В разі укладення договору в письмовій формі, юридична спільнота адвокатського об’єднання “Донець і Партнери” рекомендує оформлювати такі домовленості у вигляді укладення додаткової угоди до основного договору.

          Якщо немає можливості зустрітися та підписати таку додаткову угоду, то нею можна передбачити особливий спосіб укладення: наприклад, шляхом обміну електронними копіями договору, підписаними електронним цифровим підписом (ЕЦП). Головне, щоб це не суперечило основному договору.

          Тобто, можливість домовитись є завжди і нею необхідно скористатися, а процесуальне оформлення є вже другорядним питанням.

          Все буде Україна!

          Як законно реквізувати майно для потреб ЗСУ

          Posted on by admin

          Сьогодні наша держава переживає нелегкі часи, відстоює свою державність, бореться за незалежність та своє майбутнє.

          Починаючи з “05” год. “30” хв. 24.02.2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації, небезпекою державної незалежності та територіальній цілісності.

          Зараз всьому населенню України, власникам юридичних осіб та підприємцям необхідно з розумінням ставитися до потреб Збройних Сил України, територіальної оборони і всіх, хто стоїть на захисті нашої державності та за можливості забезпечувати їх необхідними ресурсами.

          Але як це оформити юридично, щоб це не виглядало як «експропріація» або навіть мародерство? Саме з цим правовим режимом воєнного стану передбачено механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна. Скорочено такий механізм має назву – “Реквізиція”, про основні аспекти якого розповідаємо нижче.

          Правовий порядок реквізиції врегульований Конституцією України, Цивільним кодексом України (далі – ЦК України), Законом України “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану” (далі – Закон №4765-VI), а також іншими нормативно-правовими актами, у тому числі підзаконними.

          Так, аналіз ст. 41 Конституції України та ЦК України свідчить про те, що право власності є непорушним, проте не абсолютним, оскільки може бути обмежене.

          Тобто, презюмуючи вищезазначене на умови правового режиму воєнного стану, можна констатувати, що під час дії відповідного режиму майно може бути примусово відчужене у власника з попереднім або наступним повним відшкодуванням його вартості. Звертаємо увагу, що саме відшкодування вартості майна, яке вилучається, і робить реквізицію цивілізованим засобом взаємодії інституту державної необхідності та інститутом права власності.

          Разом з тим, необхідно мати на увазі, що спеціальним Законом №4765-VI крім відчуження також встановлено порядок вилучення майна.

          Щодо відмінностей між примусовим “відчуженням” та “вилученням” майна.

          Кажучи просто, основна відмінність полягає у суб’єктах, до яких застосовується механізм, способах його застосуванні, а також у формах власності, у яких перебуває майно.

          Примусове відчуження майна полягає у позбавленні права власності на майно, що перебуває у приватній або комунальній власності. Таке відчуження застосовується з попереднім або наступним повним відшкодуванням вартості майна.

          Вилучення майна полягає у позбавленні державних підприємств, державних господарських об’єднань права господарського відання або оперативного управління майном. Таке вилучення застосовується без відшкодування вартості майна.

          Тобто, вилучення майна застосовується саме до сфери державного управління (фактично змінюється сторона, яка відає чи управляє державним майном – власник не змінюється).

          Щодо органів, якими приймається рішення про примусове відчуження або вилучення майна.

          Механізм відчуження або вилучення застосовується за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

          Однак, існує спрощена процедура прийняття рішення: у місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без процедури погодження з відповідними органами, як зазначено у попередньому абзаці (бо інколи і часу немає, і погоджувати ні з ким).

          Військовим командуванням є Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об’єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з’єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

          Щодо процесуального оформлення примусового відчуження або вилучення майна.

          Так, про примусове відчуження або вилучення майна складається акт про примусове відчуження або вилучення майна (далі – акт). Бланк такого акту опублікований як фото до даної публікації, також з ним можна ознайомитись за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998-2012-%D0%BF#n46

          У разі неможливості ознайомитися із актом за посиланням, необхідно знати про його обов’язкові реквізити. Так, у акті має бути обов’язково зазначено:

          1. назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення;
          2. відомості про власника (власників) майна (найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код);
          3. відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності);
          4. опис майна, достатній для його ідентифікації;
          5. сума наступного повного відшкодування, встановлена актом оцінки майна (про акт оцінки майна – дивитися нижче).
          6. сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна або у разі часткової виплати суми, встановленої актом про оцінку майна).
          7. підпис власника майна або його законного представника і уповноважених осіб військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.

          Разом з тим, зазначаємо, що акт може бути складено за відсутності власника майна або його законного представника, у разі їх відсутності. Радимо зазначати у акті про факт його складання за відсутності зазначених осіб.

          Варто мати на увазі, що обов’язковим додатком до акту є документ, що містить висновок про вартість майна (далі – акт оцінки майна).

          Така оцінка здійснюється з метою забезпечення права власника майна на відшкодування його вартості.

          В загальному порядку оцінка має здійснюватися суб’єктами оціночної діяльності – суб’єктами господарювання або у разі їх відсутності органами державної влади та органами місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

          Разом з тим, є цілком зрозумілим, що в умовах воєнного стану вищезазначених суб’єктів просто може не бути на території адміністративно-територіальної одиниці. На жаль, законодавством наявність такої ситуації не передбачено та не урегульовано.

          Однак, вважаємо, що все ж таки у випадку відсутності суб’єкта оціночної діяльності може бути складено акт про орієнтовану вартість відчуженого майна або акт попередньої оцінки майна, або, за згодою власника майна – акт оцінки майна.

          Головне при цьому розуміти, що занадто формалізована процедура оцінки майна в умовах правового режиму воєнного стану може бути спрощена за згодою обох сторін, а також те, що власник майна у будь-якому випадку залишає за собою право на звернення до суду з метою оскарження акту оцінки майна (щодо вартості майна).

          Заключним етапом реквізиції є вручення акту та документа (висновку, акту) про оцінку вартості майна під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику. Якщо власник майна відсутній – не зайве буде скласти акт відсутності власника майна (з вказівкою щодо спроб знайти такого власника) за участю свідків.

          Починаючи з моменту підписання акту, виникає право державної власності на майно. Тобто, і власник майна і особи, які реквізують майно, повинні намагатися зафіксувати процедуру реквізиції майна, оскільки прозорість та максимальна фіксація дозволить в подальшому реалізувати право на адекватну компенсацію допомоги державі.

          Слава Україні!