В одного з наших клієнтів виникла дуже неприємна ситуація: він став стороною у справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, придбаного і проданого ще в 2010-2012 роках. При цьому підприємство-продавець вело листування щодо цього майна з клієнтом, брало участь у різних судах навколо майна і регулярно займало активну позицію щодо проданого майна.
Але час минав, і ось підприємство-продавець банкрутує. Раптово, арбітражний керуючий, в процесі багаторічної справи про банкрутство, подає заяву про визнання договору купівлі-продажу майна 2010 р. (того самого з нашим клієнтом) недійсним в силу порушення багатьох формальних моментів при його укладенні та реалізації. І все б нічого, та можливо (тільки можливо) порушення були, і можливо (знову можливо) права підприємства-продавця були порушені. Але!
Але, Цивільний кодекс України чітко встановлює, що особа має право звернутися до суду за захистом порушеного права тільки в певний термін. Цей термін називається позовною давністю. Якщо його пропущено, то «постраждала сторона» позбавляється права на захист через звернення до суду, але для його поновлення можуть існувати поважні причини. Справедливості заради, слід сказати, що термін позовної давності (3 роки, в даному випадку) починає відраховуватися з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про своє порушене право.
Для більшої важливості справи невідомі, але дуже завзяті люди навіть залучили до участі у справі цілу прокуратуру Харківської області, слідчі і оперативні працівники(sic!) якої, всіляко намагалися тиснути на клієнта і лякали його кримінальним переслідуванням, регулярно відвідували його немолодих батьків і розповідали, як же буде всім добре, якщо їх син просто визнає свою неправоту і отримає невеликий термін позбавлення волі. Але не так сталося як шахраям гадалося, адже за нашим клієнтом стояли Право і Закон, а на їх захист – наші адвокати!
При розгляді питання про визнання договору недійсним, суд першої інстанції чомусь не взяв до уваги подану нашими адвокатами заяву про застосування строків позовної давності до нібито порушеного права і виніс рішення, яким задовольнив вимоги арбітражного керуючого, а договір, в якому наш клієнт був стороною аж в 2010 році, визнав недійсним. Подумаєш, всього якихось 8 років пройшло, для нашого суду – це не строк!
Не втрачаючи надію на справедливість та здоровий глузд (хоча про себе трошки і дивуючись логіці суду) адвокати АдО «Донець і партнери» подали апеляційну скаргу, в якій закцентували увагу суду на факті того, що арбітражний керуючий і сам не зрозумів, як йому ставитися до термінів позовної давності: чи то вони не пропущені, чи то пропущені, але є поважні підстави для їх поновлення. Адже сам суд першої інстанції так і не спромігся вказати в своєму рішення на ці самі підстави, «які заслуговують на повагу», як на причини для поновлення строку подачі заяви.
Апеляційний суд, уважно вивчивши матеріали справи (навіть запросивши додаткові томи справи), прийшов до висновку, що строк все ж таки пропущено, а причин для його поновлення так і не було знайдено. Ні арбітражним керуючим, ні судом першої інстанції.
Таким чином, стараннями адвокатів АдО «Донець і партнери», клієнт був захищений від незаконного посягання на його законні, хоч і далекі по строку давності, права. Справедливість – явище непідвласне плину ні матеріальних, ні процесуальних строків!
