Підводні камені при розблокуванні податкових накладних

Одним з успішних прикладів роботи нашої практики захисту бізнесу в 2017р. була допомога в реєстрації податкових накладних одному з основних постачальників деталей і обладнання для оборонних потреб і військової продукції Харківського бронетанкового заводу, в реєстрації яких йому не лише відмовляла, а й активно протидіяло обласне управління ДФС Харківської області.
Але спочатку необхідно прояснити ще одне питання: для чого взагалі необхідна реєстрація податкових накладних, і чому контрагенти в договорах з деякого часу почали ретельно зазначати відповідальність продавців за нереєстрацію податкових накладних?

Відповідь дуже прозаїчна: користування податковим кредитом на суму незареєстрованих податкових накладних неможливе для покупця товарів за договором (отримувача послуг або робіт). При цьому, реєстрація податкових накладних повинна відбуватися за першою подією, а у певних випадках такою може стати і відгрузка товару, або початок надання комплексної послуги.

Найчастіше ж, покупець, навіть отримавши товар, відмовляється платити продавцю грошові кошти (або їх частину), коли в нього нема впевненості щодо права користування податковим кредитом за придбаний товар. Отже, постає правова колізія: відмова в реєстрації податкових накладних є невигідною як для покупців так і для продавців, але жодний із них не зацікавлений поступитися своєю позицією, адже вони стануть суб’єктом переслідування з боку органів ДФС.

Є дуже влучний жарт з цього приводу: оскільки закони логіки і принципи здорового глузду не входять до нормативно-правового інструментарію ДФС, то вона ними може не послуговуватися.

Але і на цьому негаразди українського бізнесу не закінчуються, адже ДФС проявляє неабияку кмітливість і вигадливість по вчиненню тиску на бізнес навіть після скасування системи автоматичного блокування накладних.

Будь-якому господарюючому суб’єкту, який більш-менш впевнено тримається на плаву бурхливого моря бізнесу, хоча б раз доводилося стикатися з податковими перевірками та їх наслідками (а по факту і не раз). І звичайно ж податкове повідомлення-рішення (укр. скор. ППР) псувало кров такого господарюючого суб’єкта та змушувало йти до суду за захистом.

Маючи змогу проаналізувати не один десяток актів перевірки ДФС і виставлених на їх підставі ППРи, які були успішно оскаржені нами в суді, складається враження, що органи ДФС і її підрозділи працюють не в рамках закону і здорового глузду, а строго отримавши мету знайти, а іноді навіть вигадати, якомога більше «порушень» в діяльності господарюючого суб’єкта для подальшого відкриття кримінального провадження стосовно посадових осіб суб’єкта і вчинення тиску на власників бізнесу.

Під час такої перевірки представники фіскального органу частіше за все керуються ст. 83 Податкового Кодексу України, згідно якої підставою для висновків під час перевірок служать:

– документи, зазначені Податковим кодексом;
– податкова інформація;
– експертні висновки;
– судові рішення;
– податкові консультації та інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені Податковим кодексом.

Найбільш часто використовувана підстава – це податкова інформація, якою прикривають свої бажання працівники податкової. Саме вона формально використовується як одна з найбільш поширених підстав для визнання угод фіктивними. При цьому податківці беруть до уваги і уміло використовують усілякі «негаразди» у контрагентів суб’єктів перевірки – не знаходження на місці, відсутність складських приміщень і потрібного персоналу, іноді і подальшу ліквідацію юрособи. Аналіз же такої податкової інформації часто проводиться в актах перевірки виключно на користь точки зору перевіряючого щодо необхідності визнання угод недійсними.

При цьому, працівники податкової служби забувають або навіть просто ігнорують, що ст 4 (4.1.4.) Податкового Кодексу України закріплена презумпція правомірності рішення платника податків, яка в даному випадку говорить про те, що виконавши всі дії по перевірці контрагента до здійснення господарської операції, платник податку не може відповідати за дії / бездіяльність свого контрагента в цілому.

Одним із багатьох у цьому році успішних прикладів юридичного захист бізнесу адвокатами АдО “донець і партнери” була допомога одному з наших клієнтів, який із нашою допомогою вже двічі за рік довів в суді правомірність своїх комерційних операції. Нам вдалося відстояти право клієнта на закріплену у Податковому кодексі норму про те, що добросовісний платник податків не зобов’язаний відповідати за своїх контрагентів.

Так, нами в окружному адміністративному суді м.Харкова було отримано два рішення щодо скасування ППРів, безпідставно винесених інспекторами обласної податкової служби Харківської області щодо визнання угод нашого клієнта недійсними і неправомірного нарахування податкових зобов’язань. З одним із рішень можна ознайомитися за посиланнями: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69495133

В процесі судового розгляду підготовленого нами позову, вдалося встановити ще один важливий момент, який хвилює, принаймні, представників Харківської податкової: це сертифікати походження/виробництва товарів, придбаних платником-оскаржувачем ППР. При цьому, не має значення, що Конституція, Податковий кодекс, Цивільний та Господарський кодекс, усталені традиції і взагалі здоровий глузд не передбачають наявність таких документів обов’язковою умовою дійсності господарської операції в Україні. Слід зауважити, що обґрунтованість такої вимоги податківців щодо господарських операцій знаходиться на рівні -”Так треба, бо я так хочу”. Отже, якщо є можливість отримати вказані документи – позбавляйте перевіряючих навіть найменшого шансу поставити під сумнів реальність здійснених господарських операцій, грайте на випередження!

І наостанок, безкоштовна порада від адвоката: однією з головних цілей перемоги в суперечці з податковою є неприпустимість подальшого використання результатів перевірки в кримінальному переслідуванні, а спокійний сон керівництва і власників бізнесу варті великих зусиль у судовому двобої із податковою!

У разі виникнення проблем – не займайтеся “самолікуванням”, звертайтесь до професіоналів!

Із текстом статті також можна ознайомитись на сайті “Юридичної газети”: http://yur-gazeta.com/publications/practice/podatkova-praktika/hotili-yak-krashche-a-viyshlo-yak-zavzhdi.html