Author: admin

Образа честі та гідності військовослужбовця. Законодавство та судова практика

Posted on by admin

Протягом останніх місяців українське суспільство сколихнула чимала кількість новин про неправомірні дії проти військовослужбовців і ветеранів. Законодавство України, безумовно, містить спеціальні нормативно-правові акти, мета яких — захист прав військовослужбовців, водночас практика демонструє, що такий «захист» малоефективний. Саме тому питання захисту прав військовослужбовців, ветеранів і членів їхніх сімей потребує особливої уваги.

Трапляються непоодинокі випадки, коли окремі представники нашого суспільства порушують права військових і їхніх сімей на честь, гідність і фізичну недоторканність. Ось кілька прикладів на шпальтах інформаційних онлайн-видань:

Прогнозуючи можливість таких порушень, законодавець ще в березні 2022 року вніс зміни до Кримінального кодексу України, доповнивши його статтею 435-1 «Образа честі і гідності військовослужбовця, погроза військовослужбовцю». Проте за більш ніж два роки стало очевидно, що практика застосування вказаної норми доволі обмежена й супроводжується складнощами. Зокрема, виникають такі питання:

  • Чи є кримінальне правопорушення, передбачене статтею 435-1 КК України, військовим кримінальним правопорушенням?
  • Хто є суб’єктом цього кримінального правопорушення?
  • Чи є приклади застосування вказаної статті судами?

Спираючись на науку кримінального права, а також практику правозастосування наведеної вище норми, дамо відповіді на поставлені вище питання.

  1. Кримінальне правопорушення vs Військове кримінальне правопорушення

Вважаємо, що доповнення статтею 435-1 КК України саме розділу XIX «Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (Військові кримінальні правопорушення)» було помилковим. Результат такої помилки проявляється в неоднозначному тлумаченні норми і вузькому правозастосуванні.

Так, згідно з частиною 1 статті 401 КК України військовими кримінальними правопорушеннями вважаються правопорушення, визначені в цьому розділі, які стосуються порушення встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби. Вони можуть бути скоєні військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів.

Однак це не означає, що всі без винятку правопорушення, передбачені розділом XIX Особливої частини КК України, є військовими кримінальними правопорушеннями. Визначити, чи є правопорушення військовим, можна за наявності трьох вищенаведених умов.

При цьому статтею 435-1 КК України передбачається відповідальність за образу честі й гідності, погрозу вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна військовослужбовця, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, а також за такі дії стосовно його близьких родичів або членів сім’ї.

Отже, пропонуємо перевірити відповідність наведеного складу кримінального правопорушення визначеним статтею 401 КК України умовам:

  1. Кримінальне правопорушення має бути передбачене в розділі XIX Особливої частини КК України.

✅ Оскільки ця умова не потребує додаткових роз’яснень, не будемо зупинятися на обговоренні помилковості внесення коментованої статті саме до цього розділу КК України, а продовжимо досліджувати інші умови.

  1. Об’єктом військового кримінального правопорушення є встановлений законодавством порядок несення та проходження військової служби.

❌Об’єктом кримінального правопорушення, передбаченого статтею 435-1 КК України, є суспільні відносини у сфері соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей, суспільні відносини, що забезпечують авторитет військової служби; честь та гідність військовослужбовців, їхніх близьких родичів і членів сімей.

Відповідно до частини 1 статті 270, статті 280, частин 1, 2 статті 297 Цивільного кодексу України честь та гідність фізичної особи є особистими немайновими правами, за порушення яких передбачена встановлена чинним законодавством відповідальність.

Вважаємо цілком очевидним, що просто зараз життя, здоров’я, як і честь та гідність військовослужбовців — особливі об’єкти правового захисту.

  1. Суб’єктом військового кримінального правопорушення повинні бути військовослужбовці, а також військовозобов’язані та резервісти під час проходження зборів.

❌ Науковці та окремі представники органів правопорядку висловлюють думку про те, що з огляду на місце цієї статті в КК України суб’єкт варто визначати як спеціальний. Водночас із такими висновками неможливо погодитися, оскільки склад вказаного кримінального правопорушення не передбачає наявності спеціального суб’єкта. Отже, цілком логічно, що виготовляти й поширювати матеріали, які містять образу честі й гідності, погрозу вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна військовослужбовцю, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, його близьким родичам чи членам сім’ї може загальний суб’єкт кримінального правопорушення, визначений частиною 1 статті 18 КК України.

Таким чином, кримінальне правопорушення, передбачене статтею 435-1 КК України, не є військовим кримінальним правопорушенням, оскільки не відповідає умовам, передбаченим статтею 401 КК України.

Водночас через відверто формалізований підхід до тлумачення кримінального законодавства станом на сьогодні немає єдиного підходу до застосування статті 435-1 КК України.

2) Образити військовослужбовця може лише військовослужбовець?

Раніше на сторінках АдО «Донець і Партнери» в соціальних мережах ми повідомляли про те, що в межах представництва інтересів потерпілого звернулися із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 435-1 КК України, проте слідчий Державного бюро розслідувань дійшов висновку, що образити військовослужбовця може тільки інший військовослужбовець, і закрив кримінальне провадження своєю постановою.

Вказана постанова була оскаржена і відповідно скасована. Поділимося позицією слідчого судді щодо складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 435-1 КК України.

У результаті слідчий суддя підтримав нашу позицію і відзначив, що під час закриття кримінального провадження слідчий дійшов хибного висновку про те, що суб’єктом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 435-1 КК України, є спеціальний суб’єкт, встановлений у статті 401 КК України.

3) Приклади застосування статті 435-1 судами першої інстанції

Висловлені в цій публікації тези підтверджуються і вироками судів першої інстанції.

Для прикладу наведемо низку судових рішень:

  • вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.01.2024 в справі № 686/29389/23;
  • вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.03.2023 в справі № 346/4483/22;
  • вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20.02.2023 в справі № 718/418/23;
  • вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 09.02.2023 в справі № 297/3163/22;
  • вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.07.22 в справі № 712/4108/22;
  • вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.07.22 в справі № 308/8031/22.

Указані судові рішення об’єднує те, що: (1) потерпілими в них визнано військовослужбовців; (2) вказано, що органом досудового слідства правильно кваліфіковано дії обвинувачених; (3) об’єктом є честь і гідність зазначених військовослужбовців; (4) відсутні відомості про проходження обвинуваченими військової служби.

Це всі наявні у відкритому доступі вироки, водночас жоден із них не було оскаржено в межах апеляційних проваджень.

Висновки

За понад два роки «кропіткої» роботи ми можемо відзначити лише шість вироків. Водночас майже щомісяця в медіа з’являються новини про заподіяння шкоди військовослужбовцям чи їхнім родинам.

Така ситуація може свідчити як про типову бездіяльність органів правопорядку, так і те, що військовослужбовці, їхні представники недостатньо поінформовані про можливості захисту.

Як пише Пріт Барара в книзі «Діяти справедливо»: «Закон — це лише інструмент, і без участі людини він залишатиметься таким же бездиханним і прісним, як скрипка, яку не виймають з футляра».

Саме тому важливо ще раз наголосити, що статтею 435-1 КК України встановлюється захист прав військовослужбовців, а не кримінальна відповідальність.

За результатами проведеного аналізу вважаємо, що немає потреби у внесенні змін до закону про кримінальну відповідальність саме в контексті подолання помилки доповнення розділу XIX «Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (Військові кримінальні правопорушення)» відповідним складом кримінального правопорушення. Гнучкість мислення й системне тлумачення норм закону про кримінальну відповідальність дозволяють долати такі помилки законодавця.

Окрім невдалого розміщення коментованого складу кримінального правопорушення в Особливій частині КК України, варто відзначити й інші недоліки, зокрема його об’єктивну сторону.

Так, цією нормою ігноруються суспільні відносини у сфері соціального захисту ветеранів. На нашу думку, питання забезпечення їхніх прав — не менш важливе, оскільки ще «вчора» ці люди стали до лав Сил оборони України й захищали територіальну цілісність та суверенітет України. Вони повинні мати рівні способи захисту, як і чинні військовослужбовці.

Також варто відзначити, що відповідно до диспозиції статті 435-1 КК України її правовим захистом може користуватися військовослужбовець, який «здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації». Таким чином, після завершення особливого періоду вказана стаття не буде застосовуватися, оскільки очевидно, що відповідні заходи просто не будуть здійснюватися. Тобто захистом цієї статті користується лише конкретний військовослужбовець станом на сьогодні.

Віримо, що воєнний стан, особливий період завершаться, потреба в здійсненні відповідних заходів зникне, а військовослужбовці та учасники бойових дій зможуть користуватися правовим захистом, передбаченим статтею 435-1 КК України.

Отже, пропонуємо внести зміни до статті 435-1 КК України і викласти її таким чином:

«Образа честі і гідності, погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна військовослужбовцю, учаснику бойових дій, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, їх близьким родичам чи членам сім’ї».

Захистімо разом наших захисників і допоможімо їм убезпечити себе та своїх близьких. Якщо ви стали свідком висловлення образи або погрози військовослужбовцю — зверніться до органів правопорядку із заявою про кримінальне правопорушення.

Автор: Єгор Лисенко, юрист кримінальної практики АдО «Донець і Партнери».

«Літня школа з кримінальної юстиції культивує молодих проактивних юристів», — Єгор Лисенко

Posted on by admin

В серпні 2024 року відбулась Літня школа з кримінальної юстиції, яку організувала JustGroup у партнерстві зі Верховним Судом, Школою права УКУ та Факультетом правничих наук НаУКМА. Участь в ініціативі взяв Єгор Лисенко , юрист кримінальної практики АдО «Донець і Партнери».

У матеріалі Єгор ділиться власними враженнями про Школу:

«”Великого бажайте!” Цими словами було відкрито програму, з них почну і я. Очевидно, що це твердження не обмежується постановкою цілей на день, тиждень чи рік. Самого лише бажання замало, і саме про це ми говорили протягом Школи.

У перший день учасники разом із тренерами дослідили ретроспективу кримінальної юстиції в Україні. Ми дізнались, що процесуальний кодекс, заснований на працях Леніна, як і актуальний КПК, містив певні демократичні засади, водночас, той період взагалі не асоціюється з правами людини та їх дотриманням.

Як і на будь-якій платформі для спілкування між юристами, під час Літньої школи лунали тези про необхідність внесення змін до кримінального законодавства. Проте, приклад із історії засвідчив, що писане право не може бути обʼєктивним мірилом.

Протягом усієї школи, на прикладі кожного з тренерів ми побачили, що зміни залежать від проактивних особистостей, які застосовують це право на практиці та втілюють його ідеї у своїй щоденній праці.
Завдяки таким людям, за більш ніж 100 років українська кримінальна юстиція зазнала ґрунтовних трансформацій.

JustGroup має чимало ініціатив, водночас більшість із них спрямовані на вже сформованих представників професії. В свою чергу Літня школа, фактично, ознаменувала початок ініціативи JustСтудентство.

Я вдячний організаторам та усім партнерам заходу. На мою думку, ця програма про культивування молодих проактивних юристів, які бажають великого, хочуть змін та у найближчому майбутньому будуть «робити різницю» у сфері кримінальної юстиції».

Літня школа з кримінальної юстиції реалізується JustGroup за підтримки проєкту «Трансформаційне відновлення задля безпеки людей в Україні», що фінансується Урядом Японії та впроваджується ПРООН в Україні та у партнерстві зі Верховним Судом, Школою права УКУ, Факультетом правничих наук НаУКМА.

Підписання кредитного договору онлайн. Що важливо знати?

Posted on by admin

Чи може банк стягнути борг за кредитним договором, укладеним в електронній формі?

Відповідь дуже проста — так. Але чи завжди вдається банку це зробити? Давайте розбиратися.

Отже, якщо ви укладаєте кредитний договір в електронній формі, то відповідно ви повинні пройти певну процедуру підписання такого договору. Як вказується в законі — між позичальником та позикодавцем повинен відбутися обмін повідомленнями.

І так, Закон України «Про електронну комерцію» вказує, що для укладення електронного договору, споживач заповнює відповідні формуляри на інформаційних-телекомунікаційних системах (сайті) кредитора (банку чи фінансової компанії). Відповідно, авторизація клієнта відбувається за допомогою різних способів (BankID, СМС з номером та інше).

Зайшовши на відповідний сайт кредитора, клієнт вправі обрати умови кредитування, ознайомитися з ними та заповнити заявку для отримання кредитних коштів. Законом це визначено як оферта на укладення кредитного договору.

Після цього кредитор проводить перевірку платоспроможності позичальника та інші дії, які передбачені його внутрішніми положеннями, щоб встановити можливість особи в подальшому повернути грошові кошти. Якщо банк погоджує надання кредитних коштів за умовами клієнта, він акцептує таку пропозицію та відповідно ПОВИНЕН надати клієнту паспорт споживчого кредиту.

В паспорті споживчого кредиту міститься коротка інформація щодо обраної клієнтом системи кредитування, основних умов кредитування. Слід зауважити, що паспорт споживчого кредиту повинен надаватися до укладання кредитного договору, що прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».

Якщо клієнт погоджує ознайомлення з паспортом споживчого кредиту — кредитор зобов’язаний надати для ознайомлення кредитний договір, який і містить всі умови кредитування та умови регулювання правовідносин між клієнтом й банком.

Підписання ж такого договору у відповідності з Законом України «Про електронну комерцію» є належним підтвердженням укладення договору в електронній формі. Якщо ж електронний договір не буде підписано у визначений спосіб — він вважається непідписаним.

Але які ж є способи підписання електронного договору?

Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає такі способи підписання електронного договору:

  • електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
  • електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
  • аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Після підписання такого електронного договору його примірник обов’язково направляється клієнту (всі ми знаємо, що клієнт повинен мати свій екземпляр кредитного договору).

Відповідно, якщо всі етапи були дотримані, то договір вважається підписаним належним чином і за вказаним договором може проводитися нарахування погоджених відсотків стягнення.

Натомість не завжди процедура підписання договору дотримана та відповідно не завжди можна стверджувати про погодження клієнта з тими чи іншими умовами кредитного договору.

Відповідно, дуже важливим при розгляді справ про стягнення коштів за кредитним договором є аналіз такого договору, а також докази його легітимності та належного підписання.

Адвокатом нашого об’єднання, Василем Гаращаком, було захищено права та інтереси клієнта й доведено в судовому засіданні, що банком не доведено факт підписання кредитного договору з тими умовами, що були пред’явлені до суду.

Так, зокрема банком була надана довідка про ідентифікацію клієнта, яка взагалі не містила відомостей щодо того, коли саме та за яких умов було ідентифіковано клієнта, чому проводилася ця ідентифікація та в якому розмірі.

В судовому засіданні представником банку також не було надано чіткої відповіді про те, у який саме спосіб підписано кредитний договір і як це можна підтвердити.

В результаті виконаної роботи, судом ухвалено рішення про повернення клієнтом тих коштів, які він отримав від банку, але не повернув. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахованих відсотків за користування коштами було відмовлено у повному обсязі, оскільки банком не було доведено, що клієнт погоджувався на такі умови.

Ознайомитись із рішенням суду можна за посиланням.

Якщо вам потрібна допомога у кредитних спорах — звертайтеся до Адвокатського об’єднання АдО «Донець і Партнери»: info@donets.partners.

Волонтерська робота, просвіта та участь у соціально важливих проєктах — мій пріоритет зараз

Posted on by admin

У час, коли країна бореться за свою незалежність, кожен громадянин робить свій внесок у наближення перемоги. Хтось волонтерить, хтось служить на фронті, а хтось поєднує ці дві ролі. Редакція Юридичної Газети поспілкувалася з Яною Сайченко, адвокаткою, партнеркою адвокатського об’єднання «Донець і Партнери», членкинею АПУ та військовослужбовицею, яка після виконання своєї місії на фронті повертається до адвокатської практики.

Що мотивувало її піти на службу, як досвід проходження служби вплинув на професійні пріоритети, які плани на найближче майбутнє — про це та багато іншого читайте в цьому інтерв’ю.

— Що мотивувало стати військовослужбовицею, враховуючи вашу успішну кар’єру адвокатки та партнерки Адвокатського об’єднання «Донець і Партнери»? Якими були перші думки, коли прийняли рішення про службу в Збройних Силах України?

— За час проведення АТО/ООС адвокати та юристи нашого об’єднання надавали правову допомогу військовослужбовцям та членам їх сімей як на пільгових умовах, так і на умовах pro bono. У нас із партнерами та командою досить стала позиція щодо окупації територій України та відношення до ворога.

Ми багато працювали над розв’язанням проблем, з якими стикалися військовослужбовці. Насамперед це були проблеми, пов’язані з відсутністю документального оформлення добровольців, підтвердження обставин поранень, отримання статусу учасників бойових дій, ветеранів чи інвалідності. Зважаючи на черги до територіальних центрів комплектування, які були на початку повномасштабного вторгнення, стало зрозуміло, що обсяги проблем у війську з оформленням будь-яких документів чи належного документування подій будуть фатальні.

Ба більше, майже 30% колективу адвокатського об’єднання «Донець і Партнери» мобілізувалися разом зі мною. Це викликало відсутність сумнівів і почуття внутрішнього спокою. Також потрібно зазначити, що такий сценарій ми обговорювали в офісі ще взимку 2021 року, і 24 лютого 2022 року план «на випадок війни» просто почали виконувати всі.

— Чи допомагав професійний досвід під час служби? Якщо так, то як саме?

— Звичайно. Насамперед я використала свій соціальний капітал — клієнти-військовослужбовці допомогли визначитися з підрозділом. За 2,5 роки служби я декілька разів змінювала місце проходження служби. Всюди, коли командири дізнавались про наявність у штаті адвокатки, ставили відповідні задачі за освітою і професією.

— А які навички, отримані на фронті, плануєте використовувати в адвокатській діяльності?

— Напевно, найбільшим надбанням є досвід спілкування з абсолютно різними людьми, які об’єднані однією спільною метою. У війську, незалежно від попереднього життєвого досвіду, майнового стану та досягнень чи невдач, усі рівні.

Також потрібно сказати, що військо — чудовий соціальний ліфт і можливість для будь-якої людини почати життя спочатку, без вантажу багатьох проблем цивільного життя. Багато хто, отримавши шанс почати все спочатку, вдало скористався ним. Тому це навчило мене бути соціально толерантною, оскільки у війську майже відсутні упередженість, стереотипізація, глузування, ненависть.

— Ви є партнеркою в адвокатському об’єднанні. Чи вдалося приділяти час компанії під час служби?

— За період епідемії COVID-19 робота адвокатського об’єднання була частково переведена на дистанційний формат. Завдяки цьому ми опанували ефективні механізми віддаленої роботи, але брати участь у житті об’єднання було майже неможливим. Віддалено я закінчувала декілька суспільно значущих справ, не могла від них відмовитись, оскільки мною надавалась допомога на умовах pro bono, у тому числі клієнтам із соціально вразливих груп.

Фактичне управління об’єднанням здійснювали партнери, які не перебувають на службі. Оскільки не лише я, а й керуючий партнер об’єднання Артем Донець проходили службу, наша команда в багатьох питаннях стала самостійною. Це не може не радувати. В складний час, перебуваючи в Харкові фізично, наші юристи та адвокати надають правову допомогу клієнтам на високому рівні, розвивають компанію та підтримують одне одного.

— Ви відновили адвокатське свідоцтво. Які найближчі професійні плани?

— Відчуваю за собою велику відповідальність за участь у розбудові системи ефективного правового захисту прав та інтересів ветеранів, а також адаптації корпоративної культури щодо працевлаштування ветеранів та ветеранок, оскільки з війська в нашому об’єднанні я повернулась однією з перших. Дружнє ставлення до ветеранів і ветеранок, їх повернення у цивільне життя та підтримка в професійній діяльності — це нові пріоритетні напрямки для моєї роботи.

— Як служба вплинула на ваше світобачення та професійні пріоритети (якщо вплинула)?

— Професійні пріоритети та інтереси суттєво не змінились, чого не можна сказати про світогляд загалом. Я бачу проблеми в системі соціального захисту військовослужбовців та ветеранів в Україні, які в умовах війни постійно потребують до себе уваги з боку суспільства.

Я вважаю, що ефективна робота механізмів соціального захисту ветеранів неможлива без участі добровольців у здійсненні цілого ряду соціальних послуг для тих, хто їх потребує. Якщо говорити інакше, волонтерська робота, просвіта та участь у соціально важливих проєктах зараз будуть моїми основними напрямками діяльності.

— Що б ви порадили іншим жінкам, які розглядають можливість служби у Збройних Силах України?

— Однозначно скажу, що як чоловікам, так і жінкам у війську робити є що, для кожного і кожної знайдеться робота. Ніколи не бачила, щоб жінкам були не раді в підрозділі, а суспільний осуд і гейт жінок присутній виключно в інтернеті. Збір у військо чоловіків і жінок відрізняється лише з урахуванням особливостей анатомії.

Сьогодні в українській армії скасовані будь-які обмеження щодо призначення на посади або проходження жінками служби на всіх посадах (у тому числі бойових) за всіма групами військово-облікових спеціальностей. Хоча Україна активно бореться зі стигмами та стереотипами, варто підготуватися до гендерного дисбалансу в армії, оскільки жінок значно менше.

Однак жінки у війську роблять важливий внесок у перемогу України й, як на мене, кожна заслуговує на повагу.

Джерело: Юридична Газета.

Бронювання військовозобовʼязаних за допомогою Порталу «Дія»

Posted on by admin

05 червня 2024 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 650 від 05.06.2024, якою було затверджено Порядок бронювання військовозобов’язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

В свою чергу, даний Порядок значно спрощує процедуру бронювання підприємствами військовозобов’язаних працівників, про що детальніше розповідає у матеріалі Павло Молчанов, молодший юрист практики військового права АдО «Донець і Партнери».

1. Хто має право подавати списки військовозобов’язаних, які пропонуються до бронювання.

    Подавати списки військовозобов’язаних, які пропонуються до бронювання, має право керівник або уповноважена особа державного органу, підприємства, установи, що включені до Єдиного переліку органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій для бронювання військовозобов’язаних (далі — «Єдиний перелік»).

    2. Обов’язкові передумови, які треба виконувати перед поданням списків на бронювання.

      Обов’язковими передумовами для реалізації права на електронне бронювання є:

      • наявність у підприємства статусу “критично важливого”. Набуття такого статусу супроводжується рішенням Мінекономіки або іншого державного органу, яким  підприємство визначається критично важливим для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

      У подальшому, інформація про визнання підприємства критично важливим вноситься до Єдиного переліку.

      !!! Важливо, що процедуру визнання підприємства критично важливим на даний момент неможливо реалізувати за допомогою Порталу «Дія».

      • перевірити, чи внесено до Реєстру військовозобов’язаних відомості про військовозобов’язаної особи, яку планують забронювати, у тому числі – відомості про перебування військовозобов’язаного у трудових відносинах з підприємством.

      3. Порядок електронного бронювання за допомогою Порталу «Дія».

        Після того, як підприємство буде визнано критично важливим та буде внесено до Єдиного переліку, необхідно перейти до порядку формування списків військовозобов’язаних.

        У списку зазначаються такі відомості щодо:

        підприємства:

        • повне найменування та місцезнаходження;
        • код згідно з ЄДРПОУ.

        військовозобов’язаного:

        • прізвище, власне ім’я, по батькові;
        • дата народження;
        • реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта громадянина України.

          Далі, з метою подання списків військовозобов’язаних, які пропонуються до бронювання, керівник або уповноважена особа має пройти ідентифікацію та автентифікацію на Порталі «Дія» за допомогою системи ID.GOV.UA, застосунку Дія або особистого ключа.

          Формування списку засобами Порталу «Дія» завершується накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису керівника державного органу, підприємства, установи або уповноваженої ним особи.

          !!! Важливо, що заповнити та оформити список може не лише керівник, а й інша уповноважена особа, проте підпис має проставити саме керівник.

          4. Перевірка даних осіб, включених до списків військовозобов’язаних, які пропонуються до бронювання

          Після того, як список буде оформлено та підписано, зазначена у ньому інформація щодо військовозобов’язаних перевіряється на відповідність даним з Реєстру військовозобов’язаних.

          Основними даними, що підлягають перевірці, є:

          • наявність в Реєстрі військовозобов’язаних відомостей про військовозобов’язаного;
          • наявність в Реєстрі військовозобов’язаних відомостей про перебування військовозобов’язаного у трудових відносинах з державним органом, підприємством, установою.

          Відповідно, підставами для відмови у бронюванні військовозобов’язаних осіб є:

          • відсутність в Реєстрі військовозобов’язаних відомостей про військовозобов’язаного;
          • відсутність в Реєстрі військовозобов’язаних відомостей про перебування військовозобов’язаного у трудових відносинах з державним органом, підприємством, установою.

          5. Результат розгляду списків військовозобов’язаних, які пропонуються до бронювання

          У випадку затвердження поданих списків на бронювання, інформація про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) буде відображатися у військово-обліковому документі в електронній формі.

          Крім того, за заявою працівника в електронній формі, поданою засобами Порталу «Дія», може формуватися витяг про бронювання військовозобов’язаного, який є документом, що підтверджує надання військовозобов’язаному відстрочки.

          6. Переваги подання списків на бронювання за допомогою Порталу «Дія».

          На нашу думку, основними перевагами є:

          • перш за все, подання списків в електронній формі не відміняє можливість подання у паперовій формі, а є зручною альтернативою»;
          • подання списків за допомогою Порталу «Дія» автоматизує процес та пришвидшує процедуру розгляду і затвердження списків на бронювання;
          • перелік відомостей, які треба вносити до списку, скорочено. Зокрема, не треба вказувати звання та військово-облікові спеціальності військовозобов’язаних осіб. Дане спрощення реалізовано завдяки використанню даних, що містяться у Реєстрі «Оберіг».

          У підсумку підкреслимо, що бронювання за допомогою Порталу «Дія» є альтернативою, у зв’язку з чим кожен обирає зручний для себе спосіб з урахуванням недоліків та переваг кожного з них.

          Як зміни до КУпАП призвели до декриміналізації діяння, передбаченого КК України?

          Posted on by admin

          18.07.2024 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна».

          Законом частково вирішується проблема що стосується залишення поза увагою особливостей об’єкта крадіжки («розмір» чужого майна або розмір шкоди) в умовах воєнного стану.

           Так, до статті 51 КУпАП, яка передбачає відповідальність за дрібне викрадення чужого майна, внесено зміни, основна ідея яких полягає у реформуванні поняття дрібної крадіжки.

          Встановлено, що викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

          В свою чергу, дрібне викрадення чужого майна вважається вчиненим у значному розмірі, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

          Що таке НМДГ і як його розрахувати?

          Неоподаткований мінімум доходів громадян (НМДГ) – це поняття, що часто зустрічається у законах та інших нормативно-правових актах і розкривається у Податковому кодексі України. В рамках норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги для відповідного року. Станом на сьогодні вона становить 1514 гривень.

          Отже, викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість викраденого майна не перевищує 3028 гривень (до 757 грн – ч. 1 ст. 51 КУпАП, від 758 до 3028 – ч. 2 ст. 51 КУпАП). Водночас крадіжка на суму понад 3028 гривень може призвести до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 185 Кримінального кодексу України.

          Чому це важливо?

          Станом на сьогодні діє норма, відповідно до якої викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість викраденого не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто — 302 гривні 80 копійок. Таким чином, якщо вартість такого майна перевищує зазначену суму, то настає кримінальна відповідальність.

          Крім того, під час воєнного стану правоохоронні органи автоматично кваліфікують такі крадіжки за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу, що передбачає відповідальність від 5 до 8 років позбавлення волі.

          За таких обставин складається ситуація, коли крадіжка ковбаси з продуктового супермаркету в Києві та у прифронтовій Костянтинівці матиме наслідком позбавлення волі на термін від 5 років. Відверто кажучи, за понад два роки повномасштабного вторгнення правозастосування ст. 185 КК України у частині тлумачення такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення в умовах воєнного стану, так і не отримало справедливого та індивідуалізованого підходу. У зв’язку із цим, сьогодні кожна крадіжка на суму понад 302 грн 80 коп. загрожує позбавленням волі на значний термін.

          Прийнятий 18 липня ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна» значно підвищує планку дрібної крадіжки, оскільки для настання кримінальної відповідальності сума викраденого має перевищувати 3028 гривень.

          Висновки

          Безумовно, вказаним Законом не вирішено проблему автоматичної кваліфікації крадіжки за ч. 4 ст. 185 КК України, однак ці зміни дозволять суттєво розвантажити правоохоронні органи та суди.

          Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, тож прогнозуємо закриття значної кількості кримінальних проваджень за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

          Згідно зі ст. 94 Конституції України, Президент України підписує закон протягом п’ятнадцяти днів після його отримання, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його. Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом. Отже, очікуємо на підписання Закону та його оприлюднення.

          Автор: Єгор Лисенко, молодший юрист кримінальної практики АдО «Донець і Партнери».

          Електрошокери в арсеналі поліції. Що може змінитися у 2024 році?

          Posted on by admin

          Інтернетом пролунала новина про схвалення Міністерством внутрішніх справ України проєкту Закону України «Про внесення змін до статті 45 Закону України “Про Національну поліцію України” щодо вдосконалення правових підстав і особливостей застосування спеціальних засобів».

          За словами заступника міністра внутрішніх справ Богдана Драп’ятого, проєктом пропонується доповнити ст. 45 чинного Закону України «Про Національну поліцію» трьома додатковими підставами для застосування електрошокерів.

          Якщо станом на зараз поліцейські мають право застосовувати електрошокери лише для відбиття нападу особи/тварини на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, то у разі схвалення запропонованої вище ініціативи електрошокер можна буде застосувати також під час затримання особи:

          • яка підозрюється в учиненні кримінального правопорушення та чинить опір або намагається втекти;
          • яка чинить фізичну протидію поліцейському;
          • яка намагається втекти з-під варти.

          Водночас нагадаємо, що схожий законопроєкт вже був предметом розгляду у Верховній Раді України у 2020 році за ініціативою уряду. В чому різниця та які причини відхилення попереднього проєкту закону?

          Проєктом Закону №4375 від 13.11.2020 також пропонувалося доповнити ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» додатковими підставами для застосування електрошокера, а саме у випадках:

          • затримання особи, яка вчинила адміністративне або кримінальне правопорушення і чинить водночас фізичну протидію поліцейському;
          • затримання особи, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин і намагається втекти;
          • затримання особи, яка чинить збройний опір або намагається втекти з-під варти;
          • затримання озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю чи здоров’ю людей, зокрема поліцейського.

          Обґрунтування необхідності ухвалення відповідних змін зводилось до того, що застосування електрошокерів, на відміну від інших спеціальних засобів, дозволить ефективно припиняти порушення, завдаючи меншої шкоди порушникам. Акцентувалася увага також і на тому, що поліцейські мають досить обмежені повноваження для затримання правопорушників (буцімто гумових та пластикових кийків недостатньо).

          Причинами відхилення вказаного проєкту були невідповідність чинним КУпАП та КПК України, а також порушення юридичної техніки.

          Комплексний аналіз змін, які пропонуються зараз (за словами заступника міністра), а також положень проєкту закону №4375 від 13.11.2020 свідчить про те, що зауваження до законодавчої ініціативи, опубліковані ще у 2021 році, не дотримано в повному обсязі.

          Так, усі підстави для застосування електрошокера зводяться до одного виду процесуальних дій – затримання особи. Водночас затримання особи є процесуальною дією, яку може бути застосовано в порядку ст. 262 КУпАП, ст. 208 КПК України або за ухвалою слідчого судді.

          Щодо першого пункту пропозиції уряду (затримання особи, яка підозрюється в учиненні кримінального правопорушення та чинить опір або намагається втекти). Чинний КПК України дозволяє застосувати затримання у виключних випадках лише до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі.

          Тому формулювання ініціативи уряду є або неточним, або таким, що не відповідає КПК України та необґрунтовано розширює повноваження поліцейських, оскільки кримінальним правопорушенням є і проступок, і злочин, за який передбачено покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Логічно, що в разі підозри у вчиненні таких кримінальних правопорушень застосування затримання з електрошокером буде незаконним, про що однозначно неможливо зробити висновок, ознайомившись із пунктом 1 пропозиції.

          Щодо другого пункту пропозиції уряду (затримання особи, яка чинить фізичну протидію поліцейському). Відзначимо, що така пропозиція виглядає недосконалою, що призведе до широкого тлумачення суб’єктами правозастосування, а отже до свавілля.

          Наприклад, пункт 1 пропозиції уряду вже і так передбачає можливість застосування електрошокера в разі затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення і чинить опір(тобто у порядку КПК України). Тобто в такому випадку залишається тільки здогадуватись, чи мав на увазі уряд вчинення опору поліцейському під час затримання в межах КУпАП, чи під час будь-якого законного затримання особи.

          Враховуючи це, вважаємо, що згідно з канонами юридичної техніки логічно було б формулювати підстави для застосування електрошокера до особи під час затримання шляхом використання відсилочних норм на відповідні положення КУпАП та/або КПК України.

          Щодо третього пункту пропозиції уряду (затримання особи, яка намагається втекти з-під варти). В контексті цієї пропозиції здається, що суб’єкт законодавчої ініціативи залишив поза увагою статті 15, 393 КК України. Чинний КК України й так встановлює відповідальність за втечу з-під варти, тому затримання особи поліцейським у зв’язку із вчиненням цього правопорушення повертає суб’єкта правозастосування до пункту першого пропозиції уряду. Отже, пункт 1 пропозиції фактично поглинає пункт 3.

          Розуміючи, що проєкт закону перебуває лише на стадії подання до ВРУ, сподіваємось, що під час його розгляду будуть усунуті всі недоліки та невідповідності іншим нормативно-правовим актам. Національна поліція України є органом державної влади, тому законодавство, яке застосовується в його діяльності, повинне чітко відповідати принципу юридичної визначеності, з метою уникнення надалі конфліктів правозастосування.

          Автор: Микола Уманець, юрист кримінальної практики АдО «Донець і Партнери», член Асоціації правників України.

          Джерело: Юридична Газета

          Інформаційна війна та кримінальне правосуддя. Правові наслідки поширення фейкових новин та маніпулятивної інформації

          Posted on by admin

          Дезінформація, фейкові новини та маніпуляції інформацією — це серйозна проблема для сучасного суспільства. Класичний приклад — передвиборчі змагання, в яких кожен із учасників прагне якомога сильніше вдарити по авторитету свого опонента.

          Разом із тим, в умовах повномасштабного вторгнення рф до України значення фейкової інформації, як і цілі її використання, змінились. Сьогодні фейк — це засіб ведення інформаційної війни, який ворог вправно застосовує проти українського суспільства.

          Перші ознаки активного випробування такого виду «зброї» пов’язують із початком пандемії Covid-19. Тоді численні «експерти» висловлювалися щодо походження коронавірусної хвороби, ефективності лікарських засобів та, часом, саботували вакцинацію.

          Приблизно в цей же час в українському суспільстві постало питання наявності засобів протидії фейковим новинам, можливостей протидії дезінформації, правових наслідків поширення маніпулятивної інформації, зокрема, і кримінальної відповідальності.

          Станом на сьогодні проведено чимало круглих столів, конференцій та вебінарів, учасники яких розкривають проблематику небезпечності фейків. Проте, поряд із цим, функцію запобігання поширенню фейкових новин так і не реалізовано. Актуальним Кримінальним кодексом прямо не встановлено відповідальність за поширення фейків. Водночас вітчизняний кримінальний кодекс передбачає відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності. Статтею 259 КК України встановлено, що завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, карається позбавленням волі на строк від двох до шести років.

          Можна зробити припущення про те, що поширення фейкових новин та маніпулятивної інформації охоплюється складом злочину, передбаченого статтею 259 КК України, однак для висловлення однозначної позиції необхідно детально зупинитися на елементах вказаного кримінального правопорушення. Об’єктом цього злочину є нормальний ритм життя населення та функціонування підприємств, установ, організацій, населених пунктів.

          Об’єктивна сторона злочину полягає у неправдивому повідомленні про підготовку (1) вибуху, (2) підпалу або (3) інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками. Повідомленням визнається доведення вказаної інформації у будь-якій формі (усно, письмово, з використанням технічних засобів) до відома будь-якої особи, органів влади тощо.

          Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом, оскільки особа завідомо знає про те, що відомості, які нею повідомляються, є неправдивими.

          Суб’єкт злочину загальний — будь-яка особа, яка досягла на момент вчинення злочину 16-ти років.

          Враховуючи викладене, варто вирізнити три форми об’єктивної сторони, а саме:

          • неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками;
          • неправдиве повідомлення про підготовку підпалу, який загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками;
          • неправдиве повідомлення про підготовку інших дій, які загрожують  загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.

          Особливо цікавим є формулювання «інші дії». Проаналізувавши вироки в ЄДРСР, відзначимо, що неправдиве повідомлення про підготовку вибуху чи підпалу зустрічається часто, водночас «інші дії» практично відсутнє у судових рішеннях.

          Отже, основне питання, чи охоплюється поширення фейкових новин поняттям «завідомо неправдивих повідомлень про інші дії», і, відповідно, чи є розповсюдження такої інформації підставою для притягнення до кримінальної відповідальності?

          Відзначимо, що формулювання «інші дії» використано і при конструюванні об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 258 КК України. Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створюють небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків.

          В рамках ст. 258 КК України до «інших дій» науковці відносять застосування радіоактивних, отруйних та інфекційних речовин, біотероризм, затоплення, обвали, каменепади, газові атаки, зруйнування будівель, споруд, доріг, засобів зв’язку, пошкодження об’єктів довкілля, нафтових родовищ, систем життєзабезпечення тощо.

          Вважаємо, що таке тлумачення має застосовуватися і при кваліфікації злочину, передбаченого ст. 259 КК України. Таким чином, можна зробити висновок, що поширення фейкових новин та маніпулятивної інформації може охоплюватися складом злочину, передбаченого ст. 259 КК України.

          В якості прикладу пропонуємо пригадати фейки про так звані «хіміотраси». Це конспірологічна теорія, що стверджує, ніби з пасажирських літаків таємно розпорошують певні хімічні речовини для «глобального зниження чисельності населення планети». У цю теорію також включали коронавірус, пневмонію та інші хвороби, які нібито викликані цими речовинами.

          Навесні Україну захлеснула гігантська пилова буря з піщаних просторів Сахари. Центри моніторингу якості атмосферного повітря повідомляли про те, що норму якості повітря не порушено, водночас теорії змови, пов’язані із «пилом із Сахари» набули більш широкого розголосу серед українських користувачів соціальних мереж.

          Окремі автори поширювали інформацію про те, що проти українців застосували біологічну зброю, чим сіяли паніку серед населення та зневіру у державних інституціях.

          Фактично, такі користувачі, шляхом розповсюдження інформації у соціальних мережах повідомили про підготовку застосування отруйних та інфекційних речовин, поширення, яких містить у собі загрозу для невизначеної кількості людей, що дає змогу зробити висновок про наявність у цьому діянні ознак об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 259 КК України.

          Суб’єктивна сторона цього злочину є більш складним елементом, оскільки характеризується прямим умислом. Слідчим правоохоронного органу необхідно знайти докази того, що автори поширеної інформації достовірно знали, що поширена ними інформація є недостовірною, — тобто насправді не вірили в те, що пил із Сахари є біологічною зброєю.

          Раніше українські посадовці повідомляли, що в Україні діють підконтрольні рф ботоферми. Не виключено, що за допомогою таких самих засобів поширювались і  фейкові новини про пил з Сахари, а тому встановлення прямого умислу є цілком можливим і потребує виключно здорової ініціативи з боку органів правопорядку.

          Відповідальність за розповсюдження фейкових новин передбачено і Кодексом України про адміністративні правопорушення. Статтею 173-1 КУпАП встановлено, що поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку. Разом із тим, аналіз судових рішень з ЄДРСР за ст. 173-1 КУпАП свідчить про те, що більшість таких справ закриваються у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

          Таким чином, правовим наслідком поширення фейкових новин та маніпулятивної інформації може бути кримінальна відповідальність, передбачена ст. 259 КК України. Водночас, станом на сьогодні така практика відсутня.

          Можна зробити висновок, що сьогодні боротьба з дезінформацією обмежується проведенням круглих столів, конференцій, вебінарів і підготовкою аналітичних звітів державними та громадськими структурами, водночас, робота із запобігання поширенню фейкових новин не здійснюється.

          Наостанок варто відзначити, що впродовж декількох років робоча група з питань розвитку кримінального права займається підготовкою тексту проєкту нового Кримінального кодексу України.

          Статтею 7.3.15. вказаного Проєкту пропонується встановити відповідальність за поширення завідомо неправдивої суспільно необхідної інформації, особою, відповідальною за випуск новини в медіа

          Зазначені формулювання містяться у редакції станом на 02.07.2024, яка викладена у загальному доступі. Вказана редакція від 02.07.2024 є найбільш актуальною, однак вже зараз потребує оновлень.

          Сьогодні більшість фейків та маніпулятивної інформації розповсюджується у соціальних мережах у форматі коротких відеозаписів. Автори найчастіше обирають ТікТок, Instagram Reels та YouTube Shorts, Telegram для поширення дезінформації. Такі відеозаписи, очевидно, не є новинами, а радше публікаціями окремих користувачів у соціальних мережах. Водночас, шкода від таких публікацій, враховуючи особливості алгоритмів розповсюдження дописів у вказаних застосунках, може бути більшою за випуск новини у класичному медіа.

          Отже, в умовах повномасштабного вторгнення рф в Україну фейкові новини та маніпулятивна інформація є одним із засобів ведення війни. Таким чином, суспільна небезпека від цього кримінального правопорушення є очевидною, відтак, питання криміналізації вказаного діяння набуває неабиякої актуальності. Вважаємо, що вказане питання має бути вирішено внесенням змін до актуального Кримінального кодексу, або ж передбачено у проєкті нового Кримінального кодексу України.

          Автор: Єгор Лисенко, молодший юрист кримінальної практики АдО «Донець і Партнери».

          Інформація з Getcontact: способи збирання даних, що мають доказове значення

          Posted on by admin

          Стрімкий розвиток інформаційних технологій якісно впливає на всі без винятку життєві сфери. У публічних кримінально-процесуальних відносинах, зокрема, дедалі частіше використовується інформація з відкритих джерел у мережі Інтернет із метою підтвердження обставин, які підлягають доказуванню.

          Процес збирання загальнодоступної інформації отримав назву «OSINT-розслідування». У ході таких розслідувань використовується велика кількість інструментів, таких як соціальні мережі (Facebook, Instagram, LinkedIn тощо), вебсайти (у т. ч. електронні бази даних, блоги, форуми тощо), різні застосунки (AI-застосунки, інструменти для визначення геолокації, архівування вебсторінок, ідентифікації зображень, аудіо- і відеоінформації, осіб, електронних адрес, номерів телефонного зв’язку) тощо.

          У цій публікації Микола Уманець, юрист кримінальної практики АдО «Донець і Партнери», розповідає про можливості використання інформації, яка є загальнодоступною та міститься в застосунку, основною метою якого є ідентифікація номерів абонентів телефонного зв’язку, — Getcontact.

          Спочатку визначимо обсяг інформації, яка міститься в застосунку та може бути потенційно корисною.

          Блок № 1. Інформація про так звані теги користувачів застосунку

          Кожний користувач, який надав Getcontact доступ до своєї телефонної книги, одночасно поширює наявні в нього контактні дані про інших абонентів зі свого телефону.

          Аналітика масиву тегів різних користувачів застосунку дозволяє стверджувати, що з їх допомогою можна дізнатися ім’я, рід діяльності, місце навчання, проживання, роботи користувача, його хобі, інформацію про друзів, близьких осіб, клієнтів, контрагентів тощо.

          Водночас застосунок не дає можливості зібрати інформацію про автора тегів, що підтверджують Політика конфіденційності, а також відповіді на запит.

          Блок № 2. Інформація про історію запитів для ідентифікації користувача іншими користувачами

          Політикою конфіденційності Getcontact передбачено, що користувачі застосунку мають право бачити історію запитів на їх ідентифікацію іншими користувачами за умови, що відповідний процес здійснюється не в приватному режимі.

          Блок № 3. Інформація, яку залишають користувачі застосунку в профілі інших користувачів

          Це може бути інформація у вигляді коментарів або тегів до профілю. Ще раз: інформація про автора коментаря може бути публічною, але інформація про автора т. зв. тегу недоступна, тобто її неможливо отримати.

          Блок № 4. Інформація, яка створюється за допомогою алгоритмів Getcontact, — рейтинг довіри

          За допомогою рейтингу довіри можна зробити висновок про активність користувача як у застосунку, так і за його межами. Наприклад, у користувача, який регулярно розсилає однотипні повідомлення з підозрілими посиланнями, у т. ч. шахрайством, буде мінімальний рейтинг, про що застосунок попередить інших користувачів.

          Блок № 5. Інформація, яку застосунок збирає за наявності згоди користувача

          Цей блок охоплює дані про ім’я користувача, адресу електронної пошти, фото профілю, дані про використання послуг Getcontact, IP-адресу, IMEI та технічні характеристики пристрою.

          Розділивши за блоками інформацію, яку можна потенційно зібрати із застосуванням Getcontact, схарактеризуємо способи її отримання та процесуального оформлення.

          Як відомо, чинний КПК України наділяє сторони кримінального провадження, потерпілого й представника юридичної особи правом збирати докази шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

          З метою забезпечення наявності в доказів такої властивості, як допустимість, учасники кримінального провадження повинні дотримуватися процесуального порядку отримання й оформлення доказів.

          Так, необхідну інформацію з Getcontact можна отримати кількома способами.

          1. Збирання інформації в ході процесуальної дії — огляд вебсайту

          Процесуальний закон надає учасникам кримінального провадження (в основному мова йде про сторону захисту, потерпілого та його представника, представника юридичної особи) право збирати докази шляхом здійснення дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

          Адвокат має право збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази (п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а главою 5 КПК України передбачена така форма фіксування кримінального провадження, як протокол.

          Своєю чергою Getcontact надає можливість використовувати свій функціонал із застосуванням вебверсії (Getcontact Web).

          Це означає, що збирання інформації із застосунку Getcontact може здійснюватися за допомогою її відтворення у вебверсії та подальшої фіксації в протоколі огляду вебсайту.

          Названий спосіб фіксації найбільш популярний, однак вимагає дотримання чіткої процесуальної форми протоколу огляду.

          P.S.: Відтворення в протоколі огляду вебсайту змісту зафіксованої інформації може відбуватися як у таблиці зі скриншотами сторінок вебсайту (які зроблені за допомогою стандартної програми Windows Screenshots або додатку Google Chrome під назвою «GoFullPage — Full Page Screen Capture»), так і методом архівування сторінок за допомогою сервісу Archive.today (https://archive.is/). Останній дозволяє відобразити зміст сторінок у максимально автентичному вигляді.

          2. Збирання інформації в ході процесуальної дії — огляд телефону

          Не менш популярним способом є огляд телефону користувача застосунку. Часто в матеріалах кримінального провадження можна побачити такий процесуальний документ, як протокол огляду речових доказів. Він є результатом проведення такої процесуальної дії, як огляд, і відрізняється від способу № 1 своїм предметом: оглядається не вебсайт, а телефон, на якому є застосунок Getcontact.

          Очевидно, що аналогічні дії з телефоном клієнта може зробити і його адвокат.

          Додатком до протоколу в цьому випадку може бути таблиця з фотографіями екрана телефону або носій із відеозаписом, за допомогою яких підтверджується наявність зафіксованої в протоколі інформації.

          3. Отримання необхідної інформації у відповідь на запит

          Ідеться про адвокатський запит або запит у порядку статті 93 КПК України.

          Так, публічну, а також персональну інформацію, яка стосується клієнта, можна отримати у відповіді на адвокатський запит.

          Приклад

          Водночас інформацію про персональні дані інших користувачів можливо отримати лише на запит органів правопорядку (у деяких випадках) або в разі надання рішення суду про тимчасовий доступ до речей і документів.

          Позиція Getcontact із цього приводу проста:

          Таким чином, більшість інформації із застосунку Getcontact загальнодоступна, що полегшує процес її отримання й процесуального оформлення з метою використання в межах кримінального провадження.

          Очевидно, що оперування лише інформацією з указаного загальнодоступного джерела не забезпечує підтвердження більшості обставин, які підлягають доказуванню. Водночас це можливо в сукупності з іншими доказами.

          Джерело: JustTalk